Как служил солдат - Иосиф Кобзон

Как служил солдат службу ратную,

Службу ратную, службу трудную.

Двадцать лет служил да еще пять лет…

Генерал-аншеф ему отпуск дал.

Как пришел солдат во родимый дом —

Вся-то грудь в крестах, весь седой, как лунь.

На крыльце стоит молода жена —

Двадцати годов словно не было.

Ни морщинки нет на щеках ее,

Ни сединки нет в косах девичьих.

Посмотрел солдат на жену свою,

И сказал солдат слово горькое:

«Видно ты, жена, хорошо жила,

Хорошо жила — не состарилась…»

Как в ответ с крыльца говорит она,

Говорит она, сама плачется:

«Не жена твоя я законная,

А я дочь твоя, дочь сиротская.

А жена твоя пятый год лежит

Во сырой земле под березынькой.»

Как вошел в избу, сел за стол солдат,

Зелена вина приказал подать.

Пьет всю ночь солдат, по седым усам

То ль вино течет, то ли слезыньки.

Как служил солдат службу ратную,

Службу ратную, службу трудную.

Двадцать лет служил да еще пять лет…

Генерал-аншеф ему отпуск дал.

Як служив солдат службу ратну,

Службу ратну, службу важку.

Двадцять років служив і ще п'ять років...

Генерал-аншеф йому дав відпустку.

Як прийшов солдат до рідного дому

Всі груди в хрестах, весь сивий, як лунь.

На ганку стоїть молода дружина —

Двадцяти років ніби не було.

Ні зморшки немає на щоках її,

Ні сивини немає в косах дівочих.

Подивився солдат на свою дружину,

І сказав солдат гірке слово:

«Мабуть ти, дружино, добре жила,

Добре жила — не постаріла…»

Як у відповідь з ганку говорить вона,

Говорить вона, сама плачеться:

«Не жена твоя я законна,

А я дочка твоя, дочка сирітська.

А твоя дружина п'ятий рік лежить

У сирій землі під березинкою.»

Як увійшов у хату, сів за стіл солдат,

Зелена вина наказав подати.

П'є всю ніч солдатів, по сивих вусах

То вино тече, то сльозьки.

Як служив солдат службу ратну,

Службу ратну, службу важку.

Двадцять років служив і ще п'ять років...

Генерал-аншеф йому дав відпустку.