Under The Plaintive Sky - Insomnium

And so does the downhearted tune

Resound through this murky night

And the wind groan its wistful song

For the ill-lucked dwellers in plight

These two round-shouldered figures

Forward slowly through this grey day

Under the forest’s white canopy

Out of the drifting snow’s way

With rime dressed faces they wander

With guilt carved hearts they flee

With grim stained minds they hover

Between hope and despair

With rime dressed faces they wander

With guilt carved hearts they flee

With grim stained minds they ponder

If they ever be free of their sins

May the stars become my eyes

And the wind become my hearing

Let them guide us through

These pitch-dark mornings

May the snowfall end

And the shining moon rise

So we can find our way out

From these all-consuming nights

Underneath the blanket of stars

Embraced by another cold night

Two round-shouldered figures

Leave these shores behind

Quietly they wonder

If they ever will see the light

They now lose in their shadows

Owe to the darkest of nights

With rime dressed faces they wander

With guilt carved hearts they flee

With grim stained minds they hover

Between hope and despair

With rime dressed faces they wander

With guilt carved hearts they flee

With grim stained minds they ponder

If they ever be free of their sins

І так само – пригнічена мелодія

Лунайте крізь цю темну ніч

І вітер стогне свою тужливу пісню

Для нещасливих мешканців, які перебувають у скрутному становищі

Ці дві круглоплечі фігури

Повільно вперед через цей сірий день

Під білим пологом лісу

Подалі від снігу

Вони блукають з обличчями в рим

З вирізаними серцями вони тікають

З похмурими заплямованими розумами вони витають

Між надією і відчаєм

Вони блукають з обличчями в рим

З вирізаними серцями вони тікають

З похмурими заплямованими розумами вони розмірковують

Якщо вони коли-небудь звільняться від своїх гріхів

Нехай зірки стануть моїми очима

І вітер стає моїм слухом

Нехай вони проведуть нас

Ці темно-темні ранки

Нехай закінчиться снігопад

І сяючий місяць сходить

Тож ми можемо знайти вихід

Від цих всепоглинаючих ночей

Під ковдрою зірок

Охоплений ще однією холодною ніччю

Дві круглоплечі фігури

Залиште ці береги позаду

Тихо дивуються вони

Якщо вони колись побачать світло

Тепер вони втрачають у своїй тіні

Завдячуємо найтемнішій ночі

Вони блукають з обличчями в рим

З вирізаними серцями вони тікають

З похмурими заплямованими розумами вони витають

Між надією і відчаєм

Вони блукають з обличчями в рим

З вирізаними серцями вони тікають

З похмурими заплямованими розумами вони розмірковують

Якщо вони коли-небудь звільняться від своїх гріхів