The Day It All Came Down - Insomnium

Foul voices welcome me to loneliness

Graceful tunes on her lips have now ceased

This winter’s here to surpass all the hopes

And dreams succumb to nightmares and freezing air

Now lonely is my road, path paved with bitter thoughts

Conception of beauty excluded from this heart

Within closed doors no-one speaks

Behind barred windows no soul lives

As I walk the soil beneath my feet is crumbling…

She was my sun and now the light has faded away

Night condensing around me, leading astray

Shining image torn down, remembrance of her fades

Left but anguish and shame to haunt me in the shades

Should I be content with the memory of the life I had?

Or is the Hell knowing what we could have become?

— Quite indifferent as the tides of time have now turned

And the past is buried in a drift of whirling snow

White sheet covering all things left behind

And from now on there’s an absence of hope

She was my sun and now the light has faded away

Night condensing around me, leading astray

Shining image torn down, remembrance of her fades

Left but anguish and shame to haunt me in the shades

So be it, perdition is my home

Since the day it all came down

Погані голоси вітають мене в самотності

Витончені мелодії на її губах перестали

Ця зима перевершить усі надії

І сни піддаються кошмарам і морозному повітря

Тепер самотня моя дорога, стежка вимощена гіркими думками

Уявлення про красу виключено з цього серця

У закритих дверях ніхто не говорить

За закритими вікнами жодна душа не живе

Коли я ходжу, ґрунт під моїми ногами розсипається…

Вона була моїм сонцем, а тепер світло згасло

Навколо мене згущується ніч, збиваючи з шляху

Блискучий образ зірваний, спогади про неї згасають

Лише, але мука й сором переслідують мене в тіні

Чи повинен я бути задоволений спогадами про своє життя?

Або, до біса, знає, ким ми могли б стати?

— Досить байдужий, оскільки часи змінилися

А минуле поховане у наносі крутого снігу

Біле простирадло вкриває все, що залишилося

І відтепер відсутність надії

Вона була моїм сонцем, а тепер світло згасло

Навколо мене згущується ніч, збиваючи з шляху

Блискучий образ зірваний, спогади про неї згасають

Лише, але мука й сором переслідують мене в тіні

Хай буде так, погибель — мій дім

З того дня, як все це впало