Drawn to Black - Insomnium

Wreathed in silence, laid down in shades

Swathed in regrets, deluded astray

Forgotten in half-light, drawn in despair

Soothed in slumber so dreadful and fair

Rending and searing and twisting my dreams

Alone in the gloom with the nightmares unseen

The night has a thousand eyes

And the day but one

Yet the light of the bright world dies

With the dying sun

The night has a thousand eyes

And the day but one

Yet the light of the bright world dies

With the dying sun

The mind has a thousand eyes

And the heart but one

Yet the light of a whole life dies

When love is done

Worthless the pledges, all vows but lies

Fateful her kisses, where a serpent hides

First beckoned to step from the twilight to glare

Then left in the dark for the demons to share

The night has a thousand eyes

And the day but one

Yet the light of the bright world dies

With the dying sun

The night has a thousand eyes

And the day but one

Yet the light of the bright world dies

With the dying sun

The mind has a thousand eyes

And the heart but one

Yet the light of a whole life dies

When love is done

Only the stars see

Only the moon hears

Only the stars see

Only the moon

And quietly the water-lilies sigh

Like the last breath of a weary soul

And the weed sway in the dreary waters

Like a girl’s dark hair they wave about

And the black stones under my bare feet

Cold and smooth like her milk-white palm

And the silence which falls upon this shore

Resounds now louder than oncoming storm

For all is gone

Only the stars see

Only the moon hears

Only the stars see

Only the moon hears

Only the moon

Овитий у тиші, лежав у тіні

Охоплений жалем, оманений

Забутий у напівсвітлі, затягнутий у розпач

Заспокоєний у сні, такий жахливий і справедливий

Роздирає, пекуть і перекручує мої мни

Наодинці в темряві з невидимими кошмарами

Ніч має тисячу очей

І не один день

Але світло світлого світу вмирає

З вмираючим сонцем

Ніч має тисячу очей

І не один день

Але світло світлого світу вмирає

З вмираючим сонцем

Розум має тисячу очей

І серце тільки одне

Але світло цілого життя вмирає

Коли кохання закінчилося

Безцінні обіцянки, всі клятви, крім брехні

Доленосні її поцілунки, де ховається змія

Перший поманив вийти із сутінків на відблиск

Потім залишили в темряві, щоб демони могли поділитися

Ніч має тисячу очей

І не один день

Але світло світлого світу вмирає

З вмираючим сонцем

Ніч має тисячу очей

І не один день

Але світло світлого світу вмирає

З вмираючим сонцем

Розум має тисячу очей

І серце тільки одне

Але світло цілого життя вмирає

Коли кохання закінчилося

Тільки зірки бачать

Тільки місяць чує

Тільки зірки бачать

Тільки місяць

І тихо латаття зітхають

Як останній подих втомленої душі

І бур’ян гойдається в сумних водах

Як темне волосся дівчини, вони махають

І чорне каміння під моїми босими ногами

Холодна й гладка, як її молочно-біла долоня

І тиша, що падає на цей берег

Зараз лунає голосніше, ніж наближається шторм

Бо все минуло

Тільки зірки бачать

Тільки місяць чує

Тільки зірки бачать

Тільки місяць чує

Тільки місяць