Daughter Of The Moon - Insomnium

Trail amidst the snow-clad trees

Winding is the way

Sunless is the path we roam

Bitter is the air we breathe

Fell is the icy blast

Coming from the hills

Blowing through my ailing heart

Wailing in the emptiness inside

Vanished is the light we had

Hidden deep in rimy soil

Bereft of us the one we cherished

Lost forever our love

Still at night I see her figure

Flickering on moonlit glades

But passing is the hope she’s giving

Just a faintest breath of air and she’s gone again

The clouds are moving heavily

Across the livid sky

Yonder the hues are darkening

Slowly turning grey to black

For the two who stray in dusk

All hope is long since gone

Cruel is the winter’s reign

Merciless the grasp of despair

For what mirth there is left in life

For a motherless son

What solace in this world

For a widower to find

Vanished is the light we had

Hidden deep in rimy soil

Bereft of us the one we cherished

Lost forever our love

Still at night I see her figure

Flickering on moonlit glades

But passing is the hope she’s giving

Just a faintest breath of air and she’s gone again

For what mirth there is left in life

For a motherless son

What solace in this world

For a widower to find

Slender the shape in night

Unbearable the beauty

Shining in the silvery light

Watching me with wistful eyes

Evanescent this vision

Unattainable this illusion

But an image in my troubled dreams

Hewn out of yearning and rue

Стежка серед засніжених дерев

Звивка — це шлях

Безсонце — це шлях, яким ми блукаємо

Повітря, яким ми дихаємо, гірке

Падіння — це крижаний вибух

Ідучи з пагорбів

Продуває моє хворе серце

Плач у порожнечі всередині

Зникло — це світло, яке ми були

Захований глибоко в глинистому ґрунті

Позбавлений від нас того, кого ми дорожили

Втрачено назавжди наше кохання

Досі вночі я бачу її фігуру

Мерехтить на місячних галявинах

Але передача — це надія, яку вона дає

Лише легкий ковток повітря, і вона знову пішла

Хмари сильно рухаються

По багряному небу

Там відтінки темніють

Повільно перетворюється сірий на чорний

Для двох, які блукають у сутінках

Уся надія давно зникла

Жорстоке — панування зими

Немилосердна хватка відчаю

Яке веселощі залишилося в житті

Для сина без матері

Яка втіха в цьому світі

Щоб вдівець знайшов

Зникло — це світло, яке ми були

Захований глибоко в глинистому ґрунті

Позбавлений від нас того, кого ми дорожили

Втрачено назавжди наше кохання

Досі вночі я бачу її фігуру

Мерехтить на місячних галявинах

Але передача — це надія, яку вона дає

Лише легкий ковток повітря, і вона знову пішла

Яке веселощі залишилося в житті

Для сина без матері

Яка втіха в цьому світі

Щоб вдівець знайшов

Зробіть струнку форму вночі

Нестерпна краса

Сяє в сріблястому світлі

Спостерігає за мною сумними очима

Минув це бачення

Недосяжна ця ілюзія

Але образ у моїх тривожних снах

Витесаний із туги й жалі