In The Halls Of Awaiting - Insomnium

Evening full of grandeur, skies tinged with red

Mountains crowned with crimson, treetops with scarlet blaze

As the dusk is falling, night settles in

Stars slowly come out, moon glides skywards

…Still cheerless is in my soul, my heart filled with cares…

Longing for the misty shores, weather-beaten strands so poor

Where the weeping sky archs over water calm

Pining for primeval woods, murky shade of leafy roof

Where the silent trees arch over our path

Do you walk in mourning, still wear the grief

Raiment of sorrow, remembrance of me

Through the years of bleakness, winters of bitter cold

Will you not forget me, forsake my soul

…Low-spirited is my song, downhearted my tune…

Longing for the misty shores, weather-beaten strands so poor

Where the weeping sky archs over water calm

Pining for primeval woods, murky shade of leafy roof

Where the silent trees arch over our path

Beyond enchanted sea, wistful is my sleep

Darkness by my side, through the dreary night

Will you follow me, through eternity

To another world, to the quiet halls

I’ve lost my way in the dark

Strayed apart from my love

I’ve faced the demons of might

Passed away into shades

Long are lonely years

Slowly pass these days

In undying land

In the divine light

Where I wait… in the dark

The black of the night turns to dusk of the dawn

Through the mist now shines the fairest light of all

The caress I’ve waited for eternity

Into the shades, together we fade

Вечір, повний величі, небо з червоним відтінком

Гори, увінчані багрянцем, верхівки дерев — червоним полум’ям

З настанням сутінків настає ніч

Зірки повільно спливають, місяць ковзає до неба

…У моїй душі все ще невесело, серце сповнене турботами…

Туга за туманними берегами, такими бідними обвітреними пасмами

Де плаче небо згинає над водою спокій

Прагнення до первісних лісів, темний відтінок листяного даху

Де мовчазні дерева згинаються над нашим шляхом

Ти ходиш у жалобі, все ще носиш горе

Одяг скорботи, спомин про мене

Через роки похмурі, зими лютих холодів

Чи не забудеш ти мене, покинь мою душу

…Пісня моя – пригнічена, мелодія – пригнічена…

Туга за туманними берегами, такими бідними обвітреними пасмами

Де плаче небо згинає над водою спокій

Прагнення до первісних лісів, темний відтінок листяного даху

Де мовчазні дерева згинаються над нашим шляхом

За зачарованим морем сумний мій сон

Темрява біля мене, крізь сумну ніч

Чи підеш ти за мною через вічність

В інший світ, у тихі зали

Я заблукав у темряві

Відійшов від моєї любові

Я стикався з демонами сили

Відійшов у тіні

Довгі самотні роки

Повільно минають ці дні

У невмираючому краю

У божественному світлі

Там, де я чекаю… у темряві

Чорнота ночі перетворюється на сутінки світанку

Крізь туман тепер сяє найпрекрасніше світло з усіх

Ласка, яку я чекала вічність

У тіні разом ми зникаємо