Уходит весна - Илья Чёрт

Когда вдруг небо

Оденет серое пальто,

Мы остановим бег

И сядем слушать ночь.

И мир уснёт,

И птицы спрячут в свои гнёзда

То, что не услышать нам

И не увидеть — как уходит Весна.

Послушай меня, не старайся — тебе её не догнать!

Ей нету дела до тебя!

Она уходит навсегда.

И мир игрушек

Исчезнет в памяти твоей,

И облака вдруг соберутся

В грозовые тучи дней,

Которые спешат

И уносят вдаль твоё слепое детство

И вместе с ним

Туда уходит Весна…

Послушай меня, не старайся — тебе её не догнать!

Ей нету дела до тебя!

Она уходит навсегда.

Когда ты завтра

Проснёшься с ветром в голове,

И ничего не понимая,

Выглянешь в окно,

Увидишь свежие следы,

Уходящие туда,

Куда, наверно,

Постоянно, не спеша

Уходит весна…

Коли раптом небо

Одягне сіре пальто,

Ми зупинимо біг

І сядемо слухати ніч.

І світ засне,

І птахи сховають у свої гнізда

Те, що не почути нам

І не побачити — як іде Весна.

Послухай мене, не старайся — тобі її не наздогнати!

Їй немає справи до тебе!

Вона йде назавжди.

І світ іграшок

Зникне в твоєї пам'яті,

І хмари раптом зберуться

У грозові хмари днів,

Які поспішають

І відносять вдалину твоє сліпе дитинство

І разом з ним

Туди йде Весна.

Послухай мене, не старайся — тобі її не наздогнати!

Їй немає справи до тебе!

Вона йде назавжди.

Коли ти завтра

Прокинешся з вітром у голові,

І нічого не розуміючи,

Виглянеш у вікно,

Побачиш свіжі сліди,

Ті, що йдуть туди,

Куди, мабуть,

Постійно, не поспішаючи

Іде весна…