Синичкин дом - Илья Чёрт

Есть на Коломенской домишко неприметный.

Я там, среди друзей, с перрона юность проводил.

Всегда я шаг свой ускорял, когда тропой заветной

Я подходил к тому подъезду и в него входил.

Мне открывала дверь, смеясь, Синица Таня,

Хозяйка щедрая да нравом горяча.

Там Юля Кошка на шкафу спала босая.

Там Крыса пела под гитару.

Ночь была тепла.

Нам Славик с Кузей портвейну приносили,

Их группа «Литры"была у нас в хитах.

Димон Энцефалит на пару с Кротовым Серёгой

Про «Поезд из Калища"песней сеяли в нас страх

Столпотворения дачного сезона,

Который нам грибным раздольем в Токсово светил.

И если нам совсем бывало плохо —

Мы шли к Синице в дом, который всех нас приютил.

Луна Натаха «чайковского"заварит,

Ветеринар ракетным топливом согреет заодно,

А если нас Марго сигаретами одарит,

То вечер удался!

Махно, неси на стол вино!

Мы жили весело, как в сказке про волшебника

Страны «03», что нас всегда ждала.

Бывало, Анька Воробей нам вызывала ангелов

В халатах белоснежных.

Те ехали не зря,

Ведь мы со смертью играли в кошки-мышки,

Её дразнили, хохоча, не думая про то.

По всей квартире привидения от наших снов стонали,

Є на Коломенській хатці непомітний.

Я там, серед друзів, з перона юність проводив.

Завжди я крок свій прискорював, коли заповітною стежкою

Я підходив до того під'їзду і до нього входив.

Мені відчиняла двері, сміючись, Синиця Таня,

Господиня щедра та вдачею гаряча.

Там Юля Кішка на шафі спала боса.

Там Щур співав під гітару.

Ніч була теплою.

Нам Славик з Кузею портвейну приносили,

Їхня група «Літри» була у нас у хітах.

Дімон Енцефаліт на пару з Кротовим Серьогою

Про «Потяг із Калища»пісней сіяли в нас страх

Стовпотвори дачного сезону,

Який нам грибним роздоллям у Токсово світив.

І якщо нам зовсім бувало погано —

Ми йшли до Синиці в будинок, який всіх нас дав притулок.

Місяць Натаха "чайковського" заварить,

Ветеринар ракетним паливом зігріє заразом,

А якщо нас Марго сигаретами обдарує,

Той вечір вдався!

Махно, неси на стіл вино!

Ми жили весело, як у казці про чарівника

Країни «03», що на нас завжди чекала.

Бувало, Анька Горобець нам викликала ангелів

У халатах білосніжних.

Ті їхали недаремно,

Адже ми зі смертю грали в кішки-мишки,

Її дражнили, регочучи, не думаючи про те.

По всій квартирі привиди від наших снів стогнали,