Телефонист - Илья Чёрт

Я в театральных коридорах

Своих теней порою вижу отпечатки,

И кажется мгновением мне,

Любого без труда смогу сыграть.

Но называем будучи людьми

Поэтом и артистом в беспорядке,

Не чувствую в себе огня в недоумении

Искусством слова фантазию чужую описать.

Порою сняться мне рифмованные строчки песен,

Порой Морфей мне дарит озарение души.

Перо в руке моей стенографирует открытки лишь,

Что Свет с небес пересылает почтой ворожбы.

Мне часто жаль, что не способен я Умом придуманные судьбы ритмом сотворить.

Я лишь переговорное устройство,

Что позволяет людям с Богом говорить.

Я в театральних коридорах

Своїх тіней часом бачу відбитки,

І здається миттю мені,

Будь-кого легко зможу зіграти.

Але називаємо будучи людьми

Поетом і артистом у безладді,

Не відчуваю в собі вогню в подиві

Мистецтвом слова чужу фантазію описати.

Часом знятися мені римовані рядки пісень,

Деколи Морфей мені дарує осяяння душі.

Перо в руці моєї стенографує листівки лише,

Що Світло з небес пересилає поштою ворожіння.

Мені часто шкода, що не здатний я розумом придумані долі ритмом створити.

Я тільки переговорний пристрій,

Що дозволяє людям із Богом говорити.