Она лила слёзы. Стих - Илья Чёрт

Она лила слёзы лишь по пустякам,

Не зная где жизнь, где смерть.

От больших бед прячутся там,

Куда тебе не успеть.

Она нашла дорогу в запределье, Пощупала волю, пощупала дверь,

Но только в душе — постоянное похмелье,

А из зрачков на мир скалится зверь.

Не спасают слова, утонула в неверье,

Захлебнулась в крови и слезах,

Удавилась гнилой веревкой доверья,

Наплевать, что у всех на глазах.

Теперь она не плачет никогда,

Узнала, где жизнь, где смерть.

И все беды твои для нее — пустяк,

И тебе за ней не успеть.

Захлопнулись ставни и дверь,

Искривила усмешкой рты,

Из глаз сознания пялятся звери

И среди них — ты.

Вона лила сльози лише через дрібниці,

Незна де життя, де смерть.

Від великих бід ховаються там,

Куди тобі не встигнути.

Вона знайшла дорогу в запределье, Помацала волю, помацала двері,

Але тільки в душі — постійне похмілля,

А зі зіниць на світ скеліться звір.

Не рятують слова, потонула в невір'я,

Захлинулась у крові та сльозах,

Вдавилася гнилим мотузком довіри,

Наплювати, що у всіх на очах.

Тепер вона не плаче ніколи,

Дізналася, де життя, де смерть.

І всі біди твої для неї — дрібниця,

І тебе за неї не встигнути.

Зачинилися віконниці і двері,

Скривила усмішкою роти,

З очей свідомості витріщаються звірі

І серед них — ти.