Тень - Идефикс

Не играй со мной, я не хочу

Верить в порчу, быть сволочью…

И эти мелочи колят иглами точно,

А ночью опять волосы в клочья…

Не зря я их остриг словно грехи,

Молиться не умею — отсюда стихи,

Махни на всё рукой и уходи,

Два метра до окна, туда откуда пришла.

Не играй со мной, я схожу с ума.

Лето, зима как два дня

Меняются местами, жалят укусами…

Чёрные полосы, чёртовы песни.

Оставь мне, слышишь, надежду на «если»,

Выбор между солёным и пресным.

Листом по осени я на ветру,

Тень не играй со мной в эту игру

Не играй со мной, я не хочу

Верить в порчу, быть сволочью…

И эти мелочи колят иглами точно,

А ночью опять волосы в клочья…

Не дёргай меня за нервы, я не кукла.

Узнаю тебя по стуку и по звуку,

Касанию моих волос,

Я один, но отчётливо слышу твой голос.

Я знаю точно эти твои шутки,

Когда-нибудь доведут, и мои руки

Ринутся к мылу, верёвке или к окну.

Ну, а пока — всё идёт по плану.

Медлено, не спеша, схожу с ума,

Тень страшна, когда известна глубина.

До ужаса тишина, хоть напой, а?!

Околдованный, сука, весь твой я!

В голове «нет», а на устах «да»,

Врут глаза, не ври хоть образам.

Выходи, знаю, я тут не один.

Боже, спаси грешника, аминь…

Не играй со мной, я не хочу

Верить в порчу, быть сволочью…

И эти мелочи колят иглами точно,

А ночью опять волосы в клочья…

Не грай зі мною, я не хочу

Вірити в псування, бути сволочею…

І ці дрібниці колять голками точно,

А вночі знову волосся на клапті…

Недаремно я їх остриг немов гріхи,

Молитися не вмію — звідси вірші,

Махни на все рукою і йди,

Два метри до вікна, туди звідки прийшла.

Не грай зі мною, я схожу з розуму.

Літо, зима як два дні

Змінюються місцями, жалять укусами.

Чорні смуги, чортові пісні.

Облиш мені, чуєш, надію на «якщо»,

Вибір між солоним і прісним.

Листом по осені я на вітрі,

Тінь не грай зі мною в цю гру

Не грай зі мною, я не хочу

Вірити в псування, бути сволочею…

І ці дрібниці колять голками точно,

А вночі знову волосся на клапті…

Не смикай мене за нерви, я не лялька.

Дізнаюся тебе по стуку і по звуку,

Торкання мого волосся,

Я один, але чітко чую твій голос.

Я знаю точно ці твої жарти,

Колись доведуть, і мої руки

Ринуться до мила, мотузки або до вікна.

Ну, а поки — все йде за планом.

Повільно, не поспішаючи, схожу з розуму,

Тінь страшна, коли відома глибина.

До жаху тиша, хоч напій, а?!

Зачарований, сука, весь твій я!

У голові «ні», а на вустах «так»,

Брешуть очі, не бреши хоч образам.

Виходь, знаю, я тут не один.

Боже, спаси грішника, амінь...

Не грай зі мною, я не хочу

Вірити в псування, бути сволочею…

І ці дрібниці колять голками точно,

А вночі знову волосся на клапті…