Воспитание - Идефикс, Ганза

Ганза:

А я воспитан так — не питать иллюзий

что жизнь — гостиница, в которой «all inclusive»

тогда зачем приходится — подниматься рано

жаловаться — артрит… чужие чемоданы

биться как рыба об лёд, разбиваясь на части

бросить всё и уехать куда-то в поисках счастья

всё может быть без меня — без моего участия

ну как же опостыла эта ненавязчивость

пока инструменталы ласкают стены квартиры

строки будут сливаться в блокнотах в пунктиры

никто не вечен под солнцем — как невечна лира

подумай о лете и прими меня с мономиром

когда грозы принесут себя в жертву дождям

дождись и мы пойдём бродить по путям

вместе — от Яузы до Красной Пресни,

но худшее, приходит с возрастом — это бездействие

я зарекался не раз — не обижать ближнего,

но как-выходило так, что был вынужден

теперь корю себя за эти подвиги

и либо правде в глаза смотреть, либо под ноги

Припев:

Это как бросать в воду камни

летнее солнце впускать в дом через ставни

главное — из разобщённого внимания

выделять важное — воспитание

Глаз:

Помню стоял как-то на краю обрыва

море, чайки — красивая картина

и я б её украсил телом на камнях,

но слишком близко резвилась ребятня,

а я воспитан так — прятаться от мира

будто кутаясь в ткани из кашемира,

а не в своих проблемах или своего кумира

думая, что укрепляешь стены мономира

молчание в наследство, скромность в дар

двадцать четвёртый год я оттираюсь скипидаром

питаясь попытками быть открытым

или хотя бы иногда посылать открытки

когда сказать вслух бывает трудно,

а важно каждое слово, каждая минута

верю, не за горами эти времена

лабиринты рухнут и я найду себя

Припев:

Это как бросать в воду камни

летнее солнце впускать в дом через ставни

главное — из разобщённого внимания

выделять важное — воспитание

Ганза:

А я вихований так — не живити ілюзій

що життя — готель, у якому «all inclusive»

тоді навіщо доводиться — підніматися рано

скаржитися — артрит… чужі валізи

битися як риба об'лід, розбиваючись на частині

кинути все і поїхати кудись у пошуках щастя

все може бути без мене - без моєї участі

ну як ж набридла ця ненав'язливість

поки інструментали пестять стіни квартири

рядки зливатимуться в блокнотах у пунктири

ніхто не вічний під сонцем — як невічна ліра

подумай про літі і прийми мене з мономиром

коли грози принесуть себе в жертву дощем

дочекайся і ми підемо блукати по шляхах

разом — від Яузи до Червоної Прісні,

але гірше, приходить із віком — це бездіяльність

я зарікався не раз—не ображати ближнього,

але як виходило так, що був змушений

тепер корю себе за ці подвиги

і або правді в очі дивитися, або під ноги

Приспів:

Це як кидати у воду каміння

літнє сонце впускати в будинок через віконниці

головне — із розділеної уваги

виділяти важливе — виховання

Око:

Пам'ятаю стояв якось на краю урвища

море, чайки — гарна картина

і я б еї прикрасив тілом на каменях,

але занадто близько пустувала хлопець,

а я вихований так — ховатися від світу

ніби кутаючись у тканині з кашеміру,

а не в своїх проблемах або свого кумира

думаючи, що зміцнюєш стіни моносвіту

мовчання у спадщину, скромність у дар

двадцять четвертий рік я відтираюсь скипидаром

харчуючись спробами бути відкритим

або хоча б іноді посилати листівки

коли сказати вголос буває важко,

а важливо кожне слово, кожна хвилина

вірю, не за горами ці часи

лабіринти зваляться і знайду себе

Приспів:

Це як кидати у воду каміння

літнє сонце впускати в будинок через віконниці

головне — із розділеної уваги

виділяти важливе — виховання