Бессонница - Ганза

Она приходит с сумраком в мою комнату,

Режет темноту, морочит голову.

Шепчет строки, которые я не писал,

Рисуя образы, о которых и не знал.

Это как будто водка с пуэром,

Или бой с тенью за право быть первым.

Удар за ударом по натянутым нервам.

Я же верен тебе.

Угомонись, стерва!

Тёплый ветер уносит пепел с балкона,

А она мне улыбается из поклона.

Немного осмелев, я сокращаю дистанцию,

И вот мы кружимся с нею в медленном танце.

Овации толпы, софиты меркнут.

И вот я полуголый, возле зеркала…

Она уже со мною рядом в подвенечном платье,

Еще секунда и мы утонем в объятиях.

Она покинет мои мысли перед рассветом,

Оставив мятую постель, вместо ответов.

Я прошепчу ей в след: «Помни, ты моя любовь.

Mia amore insonnia».

Её парфюм режет мне глаза,

Целый мир утопает в её слезах…

И я шепчу ей: «Помни, ты моя любовь.

Mia amore insonnia».

Всё это бред какой-то,

Напичканный идеями словно стероидами.

Срываюсь в хрипоту: «Зачем всё это?!

Зачем искать чужую истину в своих секретах?!».

Я утону в дыму последней сигареты,

Так и не спросив, и не узнав ответа.

Даже наша такая большая Вселенная —

Иголка в стоге сена.

Как и все мы…

Это как выстрел в голову рядом стоящего;

Как будто сон, где всё по-настоящему.

Хранить осколки Душ в письменном ящике

И уповать на Бога, что Он спасёт пропащего.

Так безрассудно давать ей имя,

Надеяться на Чудо, но оставаться чужими.

Она так холодна и многолика…

И только утро развеет эту интригу.

Она покинет мои мысли перед рассветом,

Оставив мятую постель, вместо ответов.

Я прошепчу ей в след: «Помни, ты моя любовь.

Mia amore insonnia».

Её парфюм режет мне глаза,

Целый мир утопает в её слезах…

И я шепчу ей: «Помни, ты моя любовь.

Mia amore insonnia».

Вона приходить із сутінком у мою кімнату,

Ріже темряву, морочить голову.

Шепче рядки, які я не писав,

Малюючи образи, про які і не знав.

Це ніби горілка з пуером,

Або бій із тінью за право бути першим.

Удар за ударом по натягнутих нервах.

Я ж вірний тобі.

Вгамуйся, стерво!

Теплий вітер забирає попіл з балкона,

А вона мені посміхається з поклону.

Трохи осмілівши, я скорочую дистанцію,

І ось ми кружляємо з нею в повільному танці.

Овації натовпу, софіти меркнуть.

І ось я напівголий, біля дзеркала...

Вона вже зі мною поруч у вінковій сукні,

Ще секунда і ми потонемо в обіймах.

Вона покине мої думки перед світанком,

Залишивши м'яте ліжко, замість відповідей.

Я прошепчу їй услід: «Пам'ятай, ти моє кохання.

Mia amore insonnia».

Її парфюм ріже мені очі,

Цілий світ потопає в її сльозах...

І я шепочу їй: «Пам'ятай, ти моє кохання.

Mia amore insonnia».

Все це маячня якась,

Напханий ідеями немов стероїдами.

Зриваюся в хрипоту: «Навіщо все це?!

Навіщо шукати чужу істину у своїх секретах?!».

Я утону в диму останньої сигарети,

Так і не запитавши, і не дізнавшись відповіді.

Навіть наш такий великий Всесвіт—

Голка в стогові сіна.

Як і всі ми…

Це як постріл в голову, що стоїть поруч;

Начебто сон, де все по-справжньому.

Зберігати уламки Душ у письмовій скриньці

І надіятися на Бога, що Він врятує зниклого.

Так безрозсудно давати їй ім'я,

Сподіватися на Диво, але залишатися чужими.

Вона так холодна і багатолика…

І тільки ранок розвіє цю інтригу.

Вона покине мої думки перед світанком,

Залишивши м'яте ліжко, замість відповідей.

Я прошепчу їй услід: «Пам'ятай, ти моє кохання.

Mia amore insonnia».

Її парфюм ріже мені очі,

Цілий світ потопає в її сльозах...

І я шепочу їй: «Пам'ятай, ти моє кохання.

Mia amore insonnia».