Флэшбэки - Маклай, Ганза

Вернуться поздно ночью, незамеченным

Уже не помню даже где начинался мой вечер

Трамвайные депо

Уставшие гудок диспетчера

Недосчитался кошелька.

Теряю дар речи.

А я как будто был болен, такою судьбою,

Более того был доволен этой (***) не спорю,

Мог бы сделать больше, ради своих родных.

Разбросанных камни, возвращаются потдых.

Во имя всех святых, до сих пор (--)

Мотался по кабакам, мотаюсь по врачам

И если уж молится, то каким богам?

На девять грамм души, совести сто грамм.

Вместо успешного быта, банкноты статусов

Я находил себя, в блокнотах и градусах

(--) приоритетов.

Вечная осень.

И не спасает пуховик от метра с моросью

Знаю что воспоминания как иглы под кожей,

Но если не они, порой никто не поможет,

Как будто руки близких хранят мое тепло

И снова все пути до дома снегом замело

Словно падают в пропасть,

Больничной палаты,

Потерянные годы, как венец результата

Усталые глаза, растрепанные нервы

Дыхание второго шанса

Уже не первое.

Я помню танки в центре Москвы,

Помню странный разговор родителей из-за стены,

Внезапно столько проблем пало на плечи семьи,

Брату тринадцать, а мне не было ещё и семи,

И мы не знали там когды выйдет айпад и айфон

Мама с Отцом делали все чтобы еда попала в дом

Манят братские вещи, коробочка для монет, камни из речки, карандаш для

перемотки косет.

«Братка, привет!»

Меня не ящик сделал настоящим,

А ощущение что жизнь удачу нагло прячет!

Нам не падали на голову хаты с небес,

Но Батя в аферы не лез и не копил на мерседес.

Этот мнимый прогресс, потом опять дефол.

Я я щегол, не мог понять все это из-за чего?

Пьяный президент не смог покинуть самолет.

Зарплаты люди ждут, долги растут, а время идет.

«Старый идиот!»

-кричал, взбесившись Отец.

Здесь тяжело как в Голливуде, ждать счастливый конец.

Пора другие разродились и валили из страны.

Мои родители делали все на благо семьи.

Я видел прелести жизни в каких-то мелочах

Радостный смех на кухне, приятный запах борща

И те проблемы, наши чувства осквернить не смогли

Ведь мы делали, все-все на благо семьи!

Повернутись пізно вночі, непоміченим

Вже не пам'ятаю навіть де починався мій вечір

Трамвайні депо

Втомлені гудок диспетчера

Недолічився гаманця.

Втрачаю дар мови.

А я начебто був хворий, такою долею,

Більше того був задоволений цією (***) не сперечаюся,

Міг би зробити більше, заради своїх рідних.

Розкидане каміння, повертаються підпочинок.

В ім'я всіх святих, досі (--)

Мотався по кабаках, мотаюся по лікарів

І якщо вже молиться, то яким богам?

На дев'ять грамів душі, совісті сто грамів.

Замість успішного побуту, банкноти статусів

Я знаходив себе, в блокнотах і градусах

(--) пріоритетів.

Вічна осінь.

І не рятує пуховик від метра з мороссю

Знаю що спогади як голки під шкірою,

Але якщо не вони, часом ніхто не допоможе,

Начебто руки близьких зберігають моє тепло

І знову всі шляхи до будинку снігом замело

Немов падають у прірву,

Лікарняної палати,

Втрачені роки, як вінець результату

Втомлені очі, розпатлані нерви

Дихання другого шансу

Вже не перше.

Я пам'ятаю танки в центрі Москви,

Пам'ятаю дивну розмову батьків з-за стіни,

Раптом стільки проблем впало на плечі сім'ї,

Брату тринадцять, а мені не було ще й семи,

І ми не знали там коли вийде айпад і айфон

Мама з Батьком робили все, щоб їжа потрапила в будинок

Манять братські речі, коробочка для монет, каміння з річки, олівець

перемотування косет.

«Братко, привіт!»

Мене не ящик зробив справжнім,

А відчуття що життя удачу нахабно ховає!

Нам не падали на голову хати з небес,

Але Батько в афери не лез і не копив на мерседес.

Цей уявний прогрес, потім знову дефол.

Я я хвалився, не міг зрозуміти все це через що?

П'яний президент не зміг покинути літак.

Зарплати люди чекають, борги зростають, а час іде.

«Старий ідіот!»

-кричав, розлютившись Батько.

Тут важко, як у Голлівуді, чекати щасливого кінця.

Пора інші розродилися і валили з країни.

Мої батьки робили все на благо сім'ї.

Я бачив принади життя в якихось дрібницях

Радісний сміх на кухні, приємний запах борщу

І ті проблеми, наші почуття осквернити не змогли

Адже ми робили, все-все на благо сім'ї!