Stromy a řeka - Helena Vondráčková, Zdenek Borovec, Bohuslav Ondracek

Ona: Jak statný strom,

své země syn,

jak rovný strom

ty stůj dál.

Strom dobrý v tom,

že skýtá stín

a plodům svým,

že zrát dal.

Z hlíny živ jak otec tvůj,

kmen a listí, tak tu stůj.

Jak statný strom,

co dává stín,

jak rovný strom

tu stůj dál.

On: To táta můj, když skládal kmeny s fůr,

celý dům voněl smolným dřívím, celý dvůr.

Ona: Jako les

vrostem do kamene,

zítra i dnes

vodu, voděnku déšť dá nám.

Jizvy v nás,

větve nalomené

vítr i čas

tiše odnesou Bůh ví kam.

Co je prach,

to se zapomene,

zůstane práh,

zbyde dřevěný trám.

On: Zelenej se, mlází,

proutek se k proutku sází

v písku i tam, kde schází

jíl.

Zelenej se, houští,

proutek si klíčky pouští,

bez toho svět by pouští

byl.

Sbor: Zelenej se, mlází,

proutek se k proutku sází

v písku i tam, kde schází

jíl.

Zelenej se, houští,

proutek si klíčky pouští,

bez toho svět by pouští

byl.

Ona: Jako les

vrostem do kamene,

zítra i dnes

vodu, voděnku déšť dá nám.

Jizvy v nás,

větve nalomené

vítr i čas

tiše odnesou Bůh ví kam.

Co je prach,

to se zapomene,

zůstane práh,

zbyde dřevěný trám.

Ona: Jak statný strom,

své země syn,

jak rovný strom

ty stůj dál.

Strom dobrý v tom,

že skýtá stín

a plodům svým,

že zrát dal.

Z hlíny živ jak otec tvůj,

kmen a listí, tak tu stůj.

Jak statný strom,

co dává stín,

jak rovný strom

tu stůj dál.

On: Jak táta tvůj nech zdravé stromy stát,

u nich k svým kořenům se vrátíš - jedenkrát.

Ona: Kde jsou jablka tvá i má?

Řeky se ptej, ať poví,

ta plný klín jich má.

Já řece odpouštím, že chvátá,

má jara odnáší tam v dál.

Já řece odpouštím, že chvátá,

proud beztak nevrátí, co vzal.

Mé stopy včerejší teď smývá,

strom v břehu obtáčí jak šál.

Já řece odpouštím, že zpívá

jiný song, nežli v dětství mém se hrál.

Zpívá dnes,

že už začalo tát,

kde byl jez,

Bude přehrada stát.

Vodopád, jenž dolů dál se řítí.

Není vor, ale zato je pláž.

Tam člun, tady jezero máš.

Ten proud je teď proud,

co teplo dává a svítí.

Já řece odpouštím, že chvátá,

má asi delší pouť, než já.

Já řece odpouštím, že chvátá,

spěchá dál, ano, chvátá tam, kam má,

řeka má.

Sbor: Odpouštím, že chvátá,

jako dřív plyne dál

Plná kamení a bláta,

jak nám věnem ji táta,

táta dal,

křišťál i kal.

Odpouštím, že chvátá,

jako dřív plyne dál

plná kamení a bláta,

jak nám věnem ji táta,

táta dal,

křišťál i kal…

Вона: Як міцне дерево,

син своєї країни,

як пряме дерево

ти продовжуй.

Дерево добре вміє

що забезпечує тінь

та їхні плоди,

що він дозрів.

Він житиме на землі, як твій батько,

стовбур і листя, тому стій тут.

Яке міцне дерево

що дає тінь

як пряме дерево

Залишайся тут.

Він: Мій тато, коли він складав племена з фортами,

вся хата пахла смолою, весь двір.

Вона: Дуже ліс

Я виростаю в камінь,

завтра і сьогодні

вода, дощ дасть нам дощ.

Шрами в нас,

гілки зламані

вітер і час

тихенько забрати бог знає куди.

Що таке пил

це буде забуто

залишиться поріг,

буде дерев'яний брус.

Він: Зеленій, молодий,

гілочка ставить на гілочку

в піску і там, де його не вистачає

глина.

Зелені, хащі,

паличка відпускає ключі,

без нього світ би пустив

був.

Хор: Зелений, молодий,

гілочка ставить на гілочку

в піску і там, де його не вистачає

глина.

Зелені, хащі,

паличка відпускає ключі,

без нього світ би пустив

був.

Вона: Дуже ліс

Я виростаю в камінь,

завтра і сьогодні

вода, дощ дасть нам дощ.

Шрами в нас,

гілки зламані

вітер і час

тихенько забрати бог знає куди.

Що таке пил

це буде забуто

залишиться поріг,

буде дерев'яний брус.

Вона: Як міцне дерево,

син своєї країни,

як пряме дерево

ти продовжуй.

Дерево добре вміє

що забезпечує тінь

та їхні плоди,

що він дозрів.

Він житиме на землі, як твій батько,

стовбур і листя, тому стій тут.

Яке міцне дерево

що дає тінь

як пряме дерево

Залишайся тут.

Він: Як твій тато пустив здорові дерева стояти,

з ними ти повернешся до свого коріння – раз.

Вона: Де твої яблука і мої?

Річки просять їх сказати

у неї їх повний клин.

Я прощаю річці, що поспішає,

моя весна веде туди далі.

Я прощаю річці, що поспішає,

течія не поверне того, що взяв.

Мої сліди вчора змиваються,

дерево на березі огортає, як шаль.

Я прощаю річці за спів

звучала інша пісня, ніж у моєму дитинстві.

Вона сьогодні співає

що воно вже починає танути,

де була запруда

Дамба буде стояти.

Далі мчить водоспад.

Плота немає, але є пляж.

Там човен, ось озеро.

Цей струм тепер актуальний,

що дарує тепло і сяє.

Я прощаю річці, що поспішає,

він, мабуть, має довше паломництво, ніж я.

Я прощаю річці, що поспішає,

поспішай, так, поспішай туди, де він має,

річка має.

Хор: Я прощаю, що він поспішає,

як і раніше

Повний каменів і бруду,

як тато подарував її нам

тато дав

кристал і мул.

Я прощаю йому, що він поспішає,

як і раніше

повний каменів і бруду,

як тато подарував її нам

тато дав

кришталь і грязь...