Venku je déšť a mráz - Helena Vondráčková, Richard Muller

Ona: Tak já musím jít.

On: Vždyť venku je déšť a mráz.

Ona: Mám doma už být.

On: Oh, baby, máme čas.

Ona: Tak nezdržuj dál,

On: Kam já jen ty klíče dal?

Ona: když naspěch mám.

On: Venku je bouřka, nechoď tam.

Ona: Vždyť máma je strachem bledá

On: Vítr se děsně zvedá.

Ona: a táta vzteky nebude spát.

On: Taky přece kdysi byl mlád.

Ona: Už rákosku na mě hledá.

On: Lásce se bránit nedá.

Ona: Tak pusť mě domů, když mě máš rád.

On: Chvilku tu počkáš snad?

Ona: Už pět minut jen.

On: Proč zastavit nelze čas?

Ona: A pak musím ven.

On: Vždyť venku je déšť a mráz.

Ona: Co může mě hřát?

On: Že mám tě rád.

Ona: Pár slůvek tvých.

On: Pár slůvek, slůvek nejsladších.

Ona: Jen říkej mi bej-bej-bejby.

On: Oh

Ona: A já svou bázeň přemohu snáz.

On: V mých rukou se před světem spas.

Ona: Už měla bych jít.

On: Až přestane pršet.

Oba: Venku je déšť a mráz.

Ona: Už začlo se dnít.

On: A venku je déšť a mráz.

Ona: Tak já musím jít.

On: Oh, baby, máme čas.

Ona: Tak nezdržuj dál,

On: Kam já jen ty klíče dal?

Ona: když naspěch mám.

On: Venku je bouřka, nechoď tam.

Ona: Můj táta už zřejmě běsní.

On: Táta tě, baby, nesní.

Ona: A svolal na mě blesky i hrom.

On: Tak v sobě tu bázeň už zlom.

Ona: V tomhle jsou naši děsní.

On: Sirka je pryč, co je s ní?

Ona: Tak zapal mi a pak už jdu dom.

On: Žízeň mám, jak vyprahlý lom.

Ona: A teď se tě ptám?

On: Oh, baby mé, jen se taž.

Ona: Co doma říct mám?

On: Že hrozně mě ráda máš.

Ona: To tátovi říct,

On: Co stane se?

Vůbec nic.

Ona: tak je mě půl.

On: Kdo chce psa bít, ten najde hůl.

Ona: Že tramvaje bídně jezdí,

On: Tím bys ho stiskla ke zdi.

Ona: že přepadli a okradli nás.

On: Nechme toho, máme čas.

Ona: Tak já musím jít.

On: Až přestane pršet.

Oba: Venku je déšť a mráz

On: Oh, baby, baby, nechme toho, ještě je čas.

Ona: Venku je déšť

On: déšť

Ona: déšť

On: déšť

Ona: a mráz

On: a mráz.

Вона: Тож я маю йти.

Він: На ​​вулиці дощ і мороз.

Вона: Я вже маю бути вдома.

Він: О, дитинко, у нас є час.

Вона: Тож не залишайся більше,

Він: Куди я тільки що поклав ключі?

Вона: коли я поспішаю.

Він: Надворі буря, не ходи туди.

Вона: Моя мама бліда від страху

Він: Вітер страшенно піднімається.

Вона: і татова лють не дрімає.

Він: Він теж був молодий.

Вона: Він мене вже шукає.

Він: Любов не можна захистити.

Вона: Тоді відпусти мене додому, якщо ти мене любиш.

Він: Зачекаєш тут хвилинку?

Вона: Минуло всього п'ять хвилин.

Він: Чому час не може зупинитися?

Вона: А потім мені треба виходити.

Він: На ​​вулиці дощ і мороз.

Вона: Що мене може зігріти?

Він: Що я люблю тебе.

Вона: Кілька твоїх слів.

Він: Кілька слів, найсолодших.

Вона: Просто називай мене бебі-бебі-бебі.

На: О

Вона: І я можу легше подолати свій страх.

Він: В моїх руках спасіння перед світом.

Вона: Я повинна йти зараз.

Він: Коли припиниться дощ.

Обидва: надворі дощ і мороз.

Вона: День почався.

Він: А надворі дощ і мороз.

Вона: Тож я маю йти.

Він: О, дитинко, у нас є час.

Вона: Тож не залишайся більше,

Він: Куди я тільки що поклав ключі?

Вона: коли я поспішаю.

Він: Надворі буря, не ходи туди.

Вона: Мій тато, мабуть, божевільний.

Він: Тато, крихітко, тебе не їсть.

Вона: А він назвав мене блискавкою і громом.

Він: Значить, страх у мене вже зламався.

Вона: Це наші жахи.

Він: Сірка пішла, що з нею?

Вона: Так підпаліть мене, а потім я піду додому.

Він: Я спраглий, як посушливий кар’єр.

Вона: А тепер я вас питаю?

Він: О, дитинко моя, просто йди далі.

Вона: Що я можу сказати вдома?

Він: Що ти мене дуже любиш.

Вона: Сказати татові

Він: Що буде?

Нічого.

Вона: Я на півдорозі.

Він: Хочеш вдарити собаку, знайдеш палицю.

Вона: Що трамваї жалюгідно ходять,

Він: Це приштовхне його до стіни.

Вона: вони вчинили облави і пограбували нас.

Він: Зупинімося, у нас є час.

Вона: Тож я маю йти.

Він: Коли припиниться дощ.

Обидва: надворі дощ і мороз

Він: Ой, дитинко, крихітко, давайте припинимо, пора.

Вона: Надворі йде дощ

Він: дощ

Вона: дощ

Він: дощ

Вона: мороз

Він: мороз.