Zlatá monstrance - Helena Vondráčková

To slunce je mou zlatou monstrancí,

co při mši ranní zdvíhá den.

Dlouhý spaní odnesou skřivánci

a já dám svou tvář slunci v plén.

Spánek vrátím tam, kam náleží,

jak velí půjčovní řád.

Žiju a tím o sny neběží,

já na slunci dál chci se hřát.

Ať každodenně s bláznivou nadějí

ptáci zapějí, že prý těch slunci je víc.

Kouzelnou finesou prý jich přinesou

zítra třeba na tisíc.

Já jim v tom nebráním,

hlavu zakláním,

prohlížím šmolkovej tyl.

Jedno mi postačí, když se nemračí

a když já jsem jeho cíl, ten cíl.

To slunce je mým zlatým kalichem,

co při mši ranní zdvíhá den.

Dlouhý spaní odhodím se smíchem

a pak utíkám rychle ven.

Nohy smáčí rosa průsvitná,

slunce den zdvíhá výš.

Ptám se já,

čím jsem tak bezcitná,

že pro slunce snům zamknu mříž.

Ať každodenně s bláznivou nadějí

ptáci zapějí, že prý těch slunci je víc.

Kouzelnou finesou prý ji přinesou

zítra třeba na tisíc.

Já jim v tom nebráním,

hlavu zakláním,

prohlížím šmolkovej tyl.

Jedno mi postačí, když se nemračí

a když já jsem jeho cíl, ten cíl.

Na, na, na, na…

Сонце моя золота монстранція,

що піднімає день на Месі вранці.

Жайворонки забирають довгий сон

і я приверну своє обличчя до сонця на залі.

Я поверну сон туди, де йому належить,

згідно з положеннями про кредитування.

Я живу і тому від мрій не втікаю,

Я хочу зігрітися на сонці.

Йдемо кожен день з шаленою надією

пташки співатимуть, що до сонця є ще.

Кажуть, що вони приносять їх з чарівною витонченістю

можливо, завтра тисяча.

Я їх не зупиняю

схиляю голову,

Я дивлюся на тюль-смурф.

Мені достатньо одного, якщо він не хмуриться

і якщо я його мета, то ця мета.

Це сонце моя золота чаша,

що піднімає день на Месі вранці.

Я відкидаю свій довгий сон зі сміхом

а потім швидко вибігаю.

Ноги мокрі від напівпрозорої роси,

сонце піднімається вище.

я запитую

що робить мене таким черствим

що я замкну решітку для сонця.

Йдемо кожен день з шаленою надією

пташки співатимуть, що до сонця є ще.

Кажуть, принесуть з чарівною витонченістю

можливо, завтра тисяча.

Я їх не зупиняю

схиляю голову,

Я дивлюся на тюль-смурф.

Мені достатньо одного, якщо він не хмуриться

і якщо я його мета, то ця мета.

На, на, на, на…