Ke hvězdám - Helena Vondráčková, Zdenek Borovec, Pět strýců Luďka Švábenského (Strýci)

Kdo výš, kdo dál, co stále snílky láká

v bouři k dálkám plout.

Víc chtít a znát, sám vládnout křídly ptáka,

spoutat říční proud.

Ke hvězdám něco táhne nás,

je v nich žár i mráz,

smích, pláč.

Ke hvězdám, bludným svítilnám,

které zvou: «Pojď k nám

tou tmou.».

Syn tvůj či můj, ten zmůže dávné přání,

vůni dálkám krást,

už být hvězd pán a vrýt do prázdných plání

čáry dlouhých brázd.

Ke hvězdám s velkou výpravou,

cestou lákavou,

dál, dál.

Ke hvězdám, kráskám půlnočním

já se vznášet smím

dík snům.

Ke hvězdám něco táhne nás,

je v nich žár i mráz,

smích, pláč.

Ke hvězdám, bludným svítilnám,

které zvou: «Pojď k nám

tou tmou.».

Ke hvězdám něco táhne nás,

je v nich žár i mráz.

Хто вище, хто далі, що ще приваблює мрійників

плисти в шторм у далечінь.

Більше хотіти і знати, керувати крилами птаха,

скувати течію річки.

Щось тягне нас до зірок,

в них тепло й мороз,

сміх, плач.

До зірок, заблуканих ліхтарів,

які запрошують: «Приходьте до нас

ця темрява».

Син твій чи мій, той, хто дасть давнє бажання,

вкрасти запах здалеку,

більше не будь зоряним володарем і не копайся в порожніх рівнинах

лінії довгих борозен.

До зірок з великою експедицією,

в привабливий спосіб,

більше більше.

До зірок, опівнічні красуні

Я можу плавати

завдяки мріям.

Щось тягне нас до зірок,

в них тепло й мороз,

сміх, плач.

До зірок, заблуканих ліхтарів,

які запрошують: «Приходьте до нас

ця темрява».

Щось тягне нас до зірок,

в них спека і мороз.