Jeden déšť - Helena Vondráčková

Jeden déšť, jeden den,

plnej snů, plnej změn.

Jeden déšť,

kterej nastal právě dnes.

Jeden dům, jeden práh,

starej stůl, na něm prach.

Jeden dům,

po němž neštěk málem pes.

No a náhle oheň z kamen hřál.

Vzduch, co voní dřívím a tak dál.

Jeden bols, jeden grog,

jeden plášť, kterej zmok.

Jeden bols

a pak sladký písně hlas.

Jeden jive, jeden waltz,

jeden vtip, kterej znals.

Jeden jive,

po němž přestals vnímat čas.

Takže půlden rázem utek nám.

No a kdo byl sám, už není sám.

Jeden déšť, co všechno spíská.

Jeden déšť mi závoj zdvih.

Vidím líp a vidím zblízka

jednu tvář a jeden smích.

Jeden puls, jeden dech,

co den dal, to nám nech.

Jeden puls

ve dvou tepnách.

Stůj a křič:

To jsem já, to je on.

Ze dvou strun jeden tón.

Jeden tón,

ale poslyš, déšť je pryč.

Už se na sklech zvenčí neblyští.

Tak tu můžem počkat na příští.

Jeden puls, jeden dech,

co den dal, to nám nech.

Jeden puls

ve dvou tepnách.

Stůj a křič:

To jsem já, to je on.

Ze dvou strun jeden tón.

Jeden tón,

ale poslyš, déšť je pryč.

Už se na sklech zvenčí neblyští.

Tak tu můžem počkat na příští.

Один дощ, один день,

повний мрій, повний змін.

Один дощ

що відбулося тільки сьогодні.

Один дім, один поріг,

старий стіл, пил на ньому.

один будинок,

після чого собака майже не гавкав.

І раптом з печі розгорівся вогонь.

Повітря, яке пахне деревом і так далі.

Одна сумка, одна штука,

один плащ, який намокає.

Одна сумка

а потім милий пісенний голос.

Один джайв, один вальс,

один жарт, який ти знав.

Один джайв,

після чого він перестав сприймати час.

Так пів дня ми тікаємо від нас.

І хто був один, той уже не один.

Один дощ, що спить.

Один дощ знімає мою вуаль.

Я бачу краще і бачу зблизька

одне обличчя і один сміх.

Один пульс, один вдих,

що б він не дав, залиште це нам.

Один пульс

у двох артеріях.

Зупинись і кричи:

Це я, це він.

Один тон з двох струн.

Один тон,

але слухай, дощ пішов.

Вони більше не блищать на склі зовні.

Тож можемо чекати наступного.

Один пульс, один вдих,

що б він не дав, залиште це нам.

Один пульс

у двох артеріях.

Зупинись і кричи:

Це я, це він.

Один тон з двох струн.

Один тон,

але слухай, дощ пішов.

Вони більше не блищать на склі зовні.

Тож можемо чекати наступного.