Dej svý děti spát - Helena Vondráčková

Já přišla sem s tím malým nic,

co měla jsem, s tím hrotem plic,

co prostý vzduch jen kolem shání.

Já znala svět z těch dobrých knih,

co čet můj děd.

Byl čistý sníh,

byl štědrý bůh, čas k milování.

Já chtěla růst jen z dobrých slov,

jež plynou z úst.

Ne bolest vdov,

ne tisíc běd, ne tichý lkání.

Já chtěla pást jen koní pár

tam kolem brázd na prahu jar,

já znala svět, v němž není svár.

Dej svý děti spát,

jen ať se jim zdá o koních,

žár slunce až snům odzvoní,

budou dál si hrát.

Dej svý děti spát,

hraj, písně jim hraj nejtišší,

kéž dunění střel neslyší,

nemusí se bát,

že dálkou, že dálkou

jde žoldnéř v ruce zbraň,

že sálá zem válkou.

Těch zlých snů děti chraň.

Ať jen vidí dál, jak po cestě polní,

jejich kůň zas bujný a volný cválá.

Kéž lidí svět, jak se mi zdál

z těch dětských let, ač pro můj žal,

svět, co byl dřív, už není k mání.

Znám jinak jej, ač nevím nač,

má jiný děj, zní v něm spíš pláč,

než chvění hřív, než koní ržání.

Co zmohu já s tím malým nic,

co jeden má, smím aspoň říct

snad naposled svý skromný přání.

Já chtěla pást pár koní svých

tam kolem brázd.

Čí je to hřích,

že neznám svět, v němž není zlých.

Dej svý děti spát,

jen ať se jim zdá o koních,

žár slunce až snům odzvoní,

budou dál si hrát.

Dej svý děti spát,

hraj, písně jim hraj nejtišší,

kéž dunění střel neslyší,

nemusí se bát

těch konců a chvílí,

kdy v školkách vzplane žár,

těch konců, zlých chvílí,

kdy zmírá koní pár,

koní pár.

Jsou štíhlí

a bílí.

Я прийшов сюди з малим,

що я мав, цією кінчиком моїх легенів,

якого простого повітря він тільки шукає.

Я пізнала світ з тих хороших книг,

що читав мій дідусь.

Був чистий сніг,

він був щедрим богом, час займатися любов'ю.

Я просто хотів вирости з добрих слів,

витікає з рота.

Не біль вдів,

не тисяча бід, не тихе ридання.

Я просто хотів випасти пару коней

там коло борозни на порозі джерела,

Я знав світ, у якому немає сварок.

Покладіть спати своїх дітей

просто нехай вони мріють про коней,

тепло сонця дзвонить, поки не дзвонять мрії,

вони продовжуватимуть грати.

Покладіть спати своїх дітей

грай, грай найтихіші пісні,

нехай він не чує звуку ракет,

йому не варто хвилюватися

ця відстань, що ця відстань

у найманця в руці пістолет,

що випромінює війну.

Бережіть ці погані сни, діти.

Хай ще побачить, як по польовій дорозі,

їхній кінь по черзі пишно й вільно скаче.

Нехай здаються мені люди світу

з тих дитинств, хоч і для моєї скорботи,

світ, який був раніше, більше не доступний.

Я знаю його інакше, хоча не знаю чому,

має інший сюжет, це більше схоже на плач,

ніж тремтіння грив, ніж ревуть коні.

Що я можу зробити з тим малим,

Я принаймні можу сказати, що в когось є

можливо, останнє з його скромних побажань.

Я хотів пасти деяких своїх коней

там коло борозен.

Чий це гріх?

що я не знаю світу, в якому немає зла.

Покладіть спати своїх дітей

просто нехай вони мріють про коней,

тепло сонця дзвонить, поки не дзвонять мрії,

вони продовжуватимуть грати.

Покладіть спати своїх дітей

грай, грай найтихіші пісні,

нехай він не чує звуку ракет,

йому не варто хвилюватися

ті кінці й моменти

коли в дитячих садках спадає спека,

ті кінці, погані моменти,

коли загине пара коней,

пара коней.

Вони стрункі

і білий.