Eltern - Hannes Wader

Die Sonne geht unter und legt noch einmal

Ein leichtes Rouge auf das sterbende Tal

Überschminkt alle Narben, der flüchtige Schein

Vergangener Armut stellt sich wieder ein

Ich weiß noch, der Himmel war meistens bedeckt

Und die Wälder getränkt von langem, schwerem Regen

Und unter uralten Eichen versteckt

Herrschten auf stolzen Höfen einsam, abgelegen

Bauerngeschlechter, hochfahrend, hart

Auch ich habe noch manche Eigenart

Beibehalten aus jener Zeit und sei es nur meine Langsamkeit

Auch ich stamme aus einem alten Geschlecht

Von Leibeigenen, noch mein Vater war Knecht

Ein Rebell ohne Bildung und ohne Glück

Das gönnte ihm kaum mehr als täglich ein Stück

Faden Brot ist gewürzt nur mit seinem Schweiß

All seine verbissene Mühe, sie blieb vergebens

Doch gaben ihm als Belohnung und Preis

Am Ende seines kurzen schweren Lebens

Zwei hässliche Engel am Grab das Geleit

Die Schwestern Ohnmacht und Bitterkeit

Geerbt habe ich nur seine lange Wut, vielleicht auch ein wenig von seinem Mut

Es heißt, Arbeit schändet nicht;

sie tut es doch

So stand meine Mutter, ich sehe sie noch

In der Hochsommerhitze gebückt auf dem Feld

Von Sorgen und schwerer Arbeit entstellt

Ich hätte sie später gar reich beschenkt

So wie ein Pirat, der von See zurückgekommen

Seine Mutter mit Gold und Brillanten behängt

Nur hat sie von mir nie etwas angenommen

Sie konnte nur geben, ihr Leben lang

Nicht nur all die Lieder, die sie für mich sang

Auch die, die ich selber schrieb, denke ich mir

Und noch schreiben werde — verdanke ich ihr

Сонце заходить і знову сідає

Легкий рум’янець на вмираючій долині

Складає всі шрами, швидкоплинний вигляд

Знову настає минула бідність

Пам’ятаю, небо було переважно хмарним

І ліси промокли довгим, рясним дощем

І сховався під віковими дубами

Правив самотньо, усамітнився на гордих хуторах

Селянські родини, пихаті, тяжкі

У мене теж є деякі особливості

Зберігся з того часу, якби моя повільність

Я теж походжу з древньої раси

З кріпаків ні батько не був слугою

Бунтар без освіти і без удачі

Це давало йому трохи більше, ніж шматок на день

Нитковий хліб приправляється тільки його потом

Усі його наполегливі зусилля були марними

Та все ж дав йому винагороду та винагороду

Наприкінці його короткого, важкого життя

Два потворних ангела супроводжують могилу

У сестер безсилля і гіркота

Я успадкував лише його тривалий гнів, а може, і трішки його мужності

Кажуть, що праця не оскверняє;

вона робить

Ось так мама стояла, я її ще бачу

Схилився в полі в літню спеку

Знівечений турботою і важкою працею

Пізніше я б подарував їй багаті подарунки

Як пірат, що повернувся з моря

Його мати обвішана золотом і діамантами

Але вона ніколи нічого від мене не приймала

Вона могла віддати лише все своє життя

Не тільки всі пісні, які вона співала для мене

Навіть ті, які я написав сам, я думаю про себе

А я ще напишу — я їй винен