Schön ist die Jugend - Hannes Wader

War das eine Zeit, alle Männer im Feld

Die Frauen allein ganz auf sich gestellt

Ich wuchs auf unter Tanten, Schwestern, Cousinen

Die es schwer mit mir hatten, aber ich auch mit Ihnen

Alles Frauen mit starker Persönlichkeit

Um es nett auszudrücken, ich will keinen Streit

Und ich mit meinem kleinen Schwänzchen dazwischen

Das Hänschen ohne Chance, da mit zumischen

Auch in meiner Lehrzeit, war ich dann

Unter 70 Frauen der einzige Mann

Das heißt ein Knabe von 14 Jahren

Zurückgeblieben und unerfahren

Schüchtern, verpickelt und immer geil

Voll Angst vor den Mädchen, die mich zum Teil

Total durchschauten und in diesem Wissen

Dann auch extra zotige Witzen rissen

Schön ist die Jugend, so sorglos und frei

Gott sei Dank ist sie endlich vorbei

Und sie kommt zum Glück niemehr zurück

Wie beneidete ich meine Schulfreunde da

Die ich nur noch Sonntags im Freibad sah

Sie lernten beim Bau, schleppten Balken und Steine

Hatten tiefbraune Rücken und schneeweiße Beine

Ihre schwieligen Pranken baumelten schwer

An noch kindlichen Gliedern, wie fremd hin und her

So das sie dabei einen Anblick boten

Wie junge Hunde mit zu großen Pfoten

Mit Jeans, Rock’n Roll klebte jeder sich dann

Amerikanisch klingende Namen an

Darum mußten wir Friedhelm auch Django nennen

Und durften dafür auch mit seiner Schwester pennen

Alle nannte sich Charlie, Mike oder Joe

Wenn ich mich nicht irre, ist das heute noch so

Nur ich wurde Hänschen gerufen von allen

Dabei hätte Jonny mit besser gefallen

Ich lernte Gitarre und dachte dann

Damit komme ich leichter an Mädchen ran

Ich sang für umsonst auf jeder Fete

Wegen der Mädchen, heute sing ich für Knete

Meist knutsche das Mädchen das neben mir saß

Mit den anderen Jungs, weil ich alles vergaß

So entzückt lauschte ich zu meinem Schaden

Wenn ich sang, meinen eigenen Serenaden

Nach und nach wurde ich mit meinen Liedern bekannt

Aber meine Mutter, die Sie abstoßend fand

Meinte ich sollte mich mal was schämen

Und mir an meinem Freund ein Beispiel nehmen

An der Art wie der seine Verse setzt

So sensibel und fein, das es niemand verletzt

Ich will hier den Namen des Freundes nicht nennen

Weil Reinhard noch lebt und alle Ihn kennen

Denn von denen die auch schöne Lieder schrieben

Sind fasts nur noch wir beide übrig geblieben

Це був час, коли всі чоловіки в полі

Жінки всі самі по собі

Я виріс серед тіток, сестер, двоюрідних братів

Кому було важко зі мною, але й мені з тобою

Усі жінки з сильними характерами

Гарно кажучи, я не хочу сваритися

А я зі своїм хвостиком між ними

Маленький платочник без можливості змішатися з ним

Навіть під час навчання я був тоді

Єдиний чоловік серед 70 жінок

Тобто хлопчик 14 років

Відсталий і недосвідчений

Сором’язливий, прищуватий і завжди роговий

Повний страх перед дівчатами, які розлучаються зі мною

Цілком прозорий наскрізь і в цьому знаннях

Потім виклав зайві брудні жарти

Молодість прекрасна, така безтурботна і вільна

Слава Богу, нарешті все закінчилося

І, на щастя, вона ніколи не повернеться

Як я там заздрила своїм шкільним друзям

Що я бачив лише по неділях у відкритому басейні

Вчилися, будуючи, несучи балки та каміння

Мав глибокі коричневі спини і білосніжні ноги

Її мозолисті лапи важко звисали

На ще дитячих кінцівках, як дивно туди-сюди

Щоб вони запропонували погляд

Як молоді собаки із занадто великими лапами

З джинсами, рок-н-ролом, усі потім застрягли

Американські звучні імена

Тому довелося подзвонити Фрідгельму Джанго

І дозволили за це спати з сестрою

Кожен називав себе Чарлі, Майком чи Джо

Якщо я не помиляюся, так і сьогодні

Тільки мене всі називали Ганшен

Джонні б мені більше сподобався

Я навчився грі на грі, а потім подумав

Мені легше йти до дівчат

На кожній вечірці я співала безкоштовно

Через дівчат я сьогодні співаю на тісто

Зазвичай дівчина, яка сидить поруч зі мною, цілує

З іншими хлопцями, бо я все забула

Я так із захватом слухав, на шкоду собі

Коли я співав, свої власні серенади

Поступово я став відомий своїми піснями

Але моя мати, яка знайшла вас огидною

Я думав, що мені повинно бути чогось соромно

І наслідуйте приклад мого друга

Як він ставить свої вірші

Такий чутливий і тонкий, що нікому не зашкодить

Я не хочу тут згадувати ім’я друга

Бо Рейнхард ще живий і всі його знають

Через тих, хто теж писав гарні пісні

Ми залишилися майже тільки вдвох