Krebsgang - Hannes Wader

Wie alle Menschen nackt geboren

Was besser hieße ausgesetzt

Bin ich bis heute nackt geblieben

Ungeschützt und oft verletzt

Ein Krebs bin ich und zwar von jener

Art, die ihre Blöße meist

In Schneckenhäusern, leeren Muscheln

Versteckt, doch selber gerne beißt

Hab mich, weil ich nicht kriechen wollte

Quer und seitwärts fortbewegt

Und so die mir bemessne Strecke

Mehr als halb zurückgelegt

Dieser mühevolle Krebsgang

Färbt mir Bart und Schläfen grau

Tappte in so manche Falle

Wurde erst durch Prügel schlau

Leichtgläubig bin ich oft gewesen

Bin Phantomen nachgerannt

Habe Freunde, die mich liebten

Oft als solche nicht erkannt

Die bitte ich jetzt um Vergebung

Ich sehe meine Fehler ein

Doch wenn sie nicht vergessen wollen

Muss ich mir eben selbst verzeihn

Як і всі люди, народжені голими

Який був би краще викритий

Я залишився голим до цього дня

Незахищений і часто травмований

Я краб з того

вид, що їх нагота переважно

В раковинах равликів пусті раковини

Прихований, але любить вкусити себе

Зняв мене, бо я не хотів повзати

рухався впоперек і вбік

І так відстань виміряла мені

Більше половини виконано

Ця важка прогулянка краба

Фарбує мою бороду і скроні в сірий колір

Потрапив у численні пастки

Розумним став лише після побиття

Я часто був довірливим

Я гнався за фантомами

У мене є друзі, які мене любили

Часто не визнається таким

Тепер я прошу їх пробачення

Я бачу свої помилки

Але якщо не хочеш забути

Я просто повинен пробачити себе