Genug ist nicht genug - Hannes Wader, Konstantin Wecker

Daß der Himmel heute so hoch steht,

kann doch wirklich kein Versehen sein.

Und es ist bestimmt kein Zufall, daß die Lichter sich vom Dunst befrein.

Ich sitz regungslos am Fenster,

ein paar Marktfraun fangen sich ein Lächeln ein.

Irgendwo da draußen pulst es,

und ich hab es satt, ein Abziehbild zu sein.

Nichts wie runter auf die Straße,

und dann renn ich jungen Hunden hinterher.

An den Häusern klebt der Sommer,

und die U-Bahnschächte atmen schwer.

Dieser Stadt schwillt schon der Bauch,

und ich bin zum großen Knall bereit.

Auf den Dächern hockt ein satter Gott

und predigt von Genügsamkeit:

Genug ist nicht genug,

ich laß mich nicht belügen.

Schon Schweigen ist Betrug,

genug kann nie genügen.

Viel zu lange rumgesessen,

überm Boden dampft bereits das Licht.

Jetzt muß endlich was passieren,

weil sonst irgendwas in mir zerbricht.

Dieser Kitzel auf der Zunge,

selbst das Abflußwasser schmeckt nach Wein.

Noch mal kurz den Mund geleckt,

und dann tauch ich ins Gewühl hinein.

Komm, wir brechen morgen aus,

und dann stellen wir uns gegen den Wind.

Nur die Götter gehn zugrunde,

wenn wir endlich gottlos sind.

Auf den ersten Rängen preist man

dienstbeflissen und wie immer die Moral.

Doch mein Ego ist mir heilig,

und ihr Wohlergehen ist mir sehr egal.

Genug ist nicht genug,

ich laß mich nicht belügen.

Schon Schweigen ist Bertrug,

genug kann nie genügen.

Що небо сьогодні таке високе

це дійсно не може бути випадковістю.

І це, звичайно, не збіг, що вогні вириваються з димки.

Сиджу непорушно біля вікна,

кілька ринкових жінок ловлять посмішку.

Десь там воно пульсує

і мені набридло бути наклейкою.

Ходімо вулицею

а потім бігаю за молодими собаками.

Літо пристає до хат,

і важко дихають шахти метро.

У цього міста живіт уже роздувається

і я готовий до великого вибуху.

Ситий бог сидиться на дахах

і проповідує ощадливість:

достатньо недостатньо

Мене не обдурять.

Навіть мовчання є обманом

достатньо ніколи не може бути достатньо.

сидів надто довго

світло вже парує над землею.

Тепер нарешті щось має статися

бо інакше щось у мені зламається.

Що лоскоче на язику

навіть зливна вода має смак вина.

знову облизнув рота,

а потім пірнаю в натовп.

Давай завтра вирвемося

а потім ми зустрічаємося з вітром.

Лише боги гинуть

коли ми остаточно безбожні.

На перших рядах хвалять

старанний і, як завжди, моральний.

Але моє его для мене святе

і я дуже мало дбаю про їхній добробут.

достатньо недостатньо

Мене не обдурять.

Навіть мовчання - обман,

достатньо ніколи не може бути достатньо.