Kleines Testament - Hannes Wader

Und eh' mich nun der letzte Rest

Meiner Geisteskraft verlässt

Die, wie man in der Presse liest

Im Grunde längst verkümmert ist

Hab' ich noch schnell vor Toresschluss

Von Wohlstand, Luxus und Genuss

Von Ausschweifung ganz ausgelaugt

Am Euter Franz Villons gesaugt

Aus dem die Milch der Wahrheit fließt —

Doch nur, wenn der ein Dichter ist

Von dem er angemolken wird —

Bei mir hat er sich nicht geziert

So hab' ich während einer Nacht

Dies kleine Testament gemacht:

Sollt' ich mein Leben bald verlier’n

Vermache ich mein krankes Hirn

Professor Doktor Pillerman

Der untersucht es, schlägt es dann

Mit einer Nudelrolle platt

Und kocht es aus bei tausend Grad

Und legt es dann in Spiritus

Wo es ganz fest unter Verschluss

Weit von der Wirklichkeit entfernt

Noch akademisch denken lernt

In Deutschland, der Kulturnation

Schätzt man den Dichter immer schon —

Betrachtet man es mal genau —

Nicht höher ein als eine Sau

Die im Dreck nach Futter gräbt

Verachtet wird, solang sie lebt

Ist sie dann eines Tages tot

Befreit man sie von Schmutz und Kot

Deckt sich mit ihren Innerei’n

Für lange, harte Winter ein —

So könnt' es mir wohl auch ergeh’n

Drum will ich, das wird man versteh’n

Wie selbst das allerdümmste Schwein

Zu Lebzeiten gemästet sein

Dem Schlachter, der mir ganz zuletzt

Das Messer an die Kehle setzt

Dem rat' ich und auch seiner Frau

Falls sie noch nach der Tagesschau

Schnell einen Schlachter zeugen woll’n

Dass sie an Sülze denken soll’n

Und dass sie, bei gelöschtem Licht

Ja nicht mehr tun als ihre Pflicht

Sonst kommt als Schande für das Haus

Noch ein Dichter dabei raus

Doch hätt' ich meine Lieder gern

Statt einem Schallplattenkonzern

Unserm deutschen Volk vermacht

Doch nimmt es, hab' ich den Verdacht

Mein Geschenk erst gar nicht an —

Wobei ich mich auch irren kann

Es hält mich, bilde ich mir ein

Längst nicht mehr jeder für ein Schwein —

Es wurden auch schon Stimmen wach

Die weisen mir eindeutig nach

Dass ich ein blöder Esel sei

Und mein Gesang I-A-Geschrei

Doch auch als Esel will ich nun

Den Massen was zugute tun

Statt meiner Lieder biet' ich dann

Meinen Kieferknochen an

Denn Samson, denkt einmal daran

Schlug er nicht an die tausend Mann

Mit einem Eselskiefer tot?

Deswegen dieses Angebot:

Wenn sich das Volk einmal empört

Sich gegen alle Herrschaft wehrt

Es meinen Kiefer bei sich trägt

Und auf bourgeoise Schädel schlägt

Ich habe mich mit Vorbedacht

Im Fernseh’n immer rar gemacht

Doch weil ich auch kein Unmensch bin

Bestimme ich jetzt, immerhin

Sollte ich gestorben sein

Meinen Kadaver auszuleih’n

Für eine Fernseh-Monsterschau

Doch achte man darauf genau

Dass man die Leiche gut geschminkt

In vollem Wichs, bevor sie stinkt

Festbindet an ein Mikrofon —

So wie EI Cid, ihr wisst ja schon

Tot auf sein Pferd gebunden war

Dazu soll man noch eine Schar

Go-Go-Go-Girls engagier’n

Die meine Verse überschmier'n

Mit süßem «Dub-du-ah-uh-ah»

Damit das Volk am Bildschirm ja

Als Sahnetörtchen runterfrißt

Was Vollkornbrot gewesen ist

Solange ich der Bäcker war —

Das stell' ich hier noch einmal klar

Weil ich noch lebe, hinterher

Juckt mich das nicht mehr so sehr

Und nun zu jenem kleinen Mann

Den ich nur schlecht beschreiben kann

Weil er hier nicht genannt sein will

Denn lieber lauert er ganz still

Im Dunkeln, bildet sich viel ein

Und hängt sich überall mit rein

Dabei wiegt dieser Himmelhund

Wenns hoch kommt, nur ein Viertelpfund

Ich ahne, so gut kenn' ich ihn

Dass er, wenn ich gestorben bin

Von meinem Tode unberührt

Sein Eigenleben weiterführt

Wenn diese Ahnung sich erfüllt

Begrabt ihn auf der Insel Sylt

In Kampen am Nacktbadestrand

Nicht allzutief im Dünensand

Ich denke, dass ihr mich versteht

Wenn ihr die hübschen Mädchen seht

Im Sande sitzend, braun und nackt

Und eine zu der andern sagt:

«Zwar weiß ich, Hannes, dieser Schlot

Ist schon seit einer Woche tot

Doch könnt' ich wetten, er ist hier —

Ich spüre was von ihm in mir…»

Fürs erste mach' ich jetzt mal Schluss

Obwohl ich eingestehen muss

Dass manches noch zu sagen wär —

Ein and’res Mal erzähl' ich mehr

Denn ich möchte, dass ihr wisst

Wenn dies auch mein Vermächtnis ist

Dass ich noch lang zu leben hab'

Bin ich dann tot, soll’n um mein Grab

Auch jene Journalisten steh’n

Die Schmeißfliegen so ähnlich seh’n —

Wer fräße sich denn sonst da satt

Wo unsereins geschissen hat?

Für die geb' ich noch aus dem Grab

Ganz kurz eine Erklärung ab

Statt einer Rede lass' ich bloß

Einen letzten Rülpser los

Tief grollend aus dem Untergrund

Die Hölle öffnet ihren Schlund

Schluckt unzerkaut das Lumpenpack

Doch weil sie diesen Fraß nicht mag

Kotzt sie den widerlichen Schmaus

Gleich angeekelt wieder aus —

Ich hab' die Bande jedenfalls

Ein- für allemal vom Hals.

.

А переді мною тепер останній відпочинок

моя духовна сила покидає

Ті, що читають у пресі

В основному вже давно зник

Я отримав це до закриття воріт

Про достаток, розкіш і задоволення

Осушений від розпусти

Смокла вим’я Франца Війона

З якого тече молоко правди -

Але тільки якщо він поет

З якого його доять -

Він мене не цурався

Так у мене протягом однієї ночі

Склав цей маленький заповіт:

Невже я скоро втратив життя

Я заповідаю свій хворий мозок

Професор доктор Піллерман

Він розглядає його, потім б'є

Розрівняти рулетом з макаронів

І готує його при тисячі градусів

А потім вкласти це в дух

Де він міцно під замком

Далеко від реальності

Все ще вчиться мислити академічно

У Німеччині культурна нація

Чи завжди ви цінуєте поета? —

Якщо придивитися уважно -

Не вище свиноматки

Хто копається в бруді в пошуках їжі

Зневажена, поки вона жива

Чи помре вона колись?

Позбавтеся від бруду та фекалій

Вкриває себе нутрощами

Протягом довгих суворих зим а —

Так може бути і для мене

Ось чому я цього хочу, ти це зрозумієш

Як навіть найдурніша свиня

Відгодувати за живого

М’ясник, який дав мені останній

Приставляє ніж до горла

Я також раджу йому та його дружині

Якщо вона все ще слідкує за новинами

Хочеш швидко народити м'ясника

Щоб вони подумали про заливку

І що вона, з вимкненим світлом

Так, виконують не більше, ніж свій обов’язок

Інакше стане ганьбою для дому

Там ще один поет

Але я б хотів своїх пісень

Замість звукозаписної компанії

Заповідані нашому німецькому народу

Але візьми, підозрюю

Мій подарунок зовсім не -

Хоча я теж можу помилятися

Це тримає мене, я уявляю

Вже не всі за свиню —

Голоси вже підняли

Вони мені чітко показують

Що я дурний осел

І мій співаючий I-A кричить

Але тепер я теж хочу бути ослом

Зробіть щось для мас

Тоді я пропоную замість своїх пісень

моя щелепа

Бо Самсон, подумай про це

Чи не напав він на тисячу чоловіків

Мертвий з ослячою щелепою?

Тому ця пропозиція:

Коли народ обурений

Чинить опір будь-якому панування

Він несе мою щелепу з собою

І присмаки по буржуазним черепам

Я вибрав мене навмисне

Завжди рідкість на телебаченні

Але тому що я теж не монстр

Я все одно зараз вирішую

Чи я мав померти

Позичи мою тушу

Для телевізійного шоу монстрів

Але зверніть на це пильну увагу

Добре загримуйте труп

У повній спермі перед вона смердить

Прив'язки до мікрофона —

Як Е.І. Сід, ви знаєте

Мертвий був прив'язаний до коня

Крім того, все одно має бути група

Залучайте го-го-го дівчат

Це змазує мої вірші

З солодким "Дуб-ду-а-у-а"

Щоб люди на екрані так

З’їдається як кремовий тарт

Який був цільнозерновий хліб

Поки я був пекарем —

Я ще раз поясню це тут

Тому що згодом я все ще живий

Мені вже байдуже

А тепер до того маленького чоловічка

Я можу описати це лише погано

Тому що він не хоче, щоб його тут називали

Тому що він вважає за краще ховатися дуже тихо

У темряві багато чого уявляють

І втручається всюди

Ця небесна собака важить

Якщо з’явиться, то лише чверть фунта

Мабуть, я його так добре знаю

Що він, коли я помер

Не вплинула на мою смерть

Продовжувати своє життя

Коли це передчуття справдиться

Поховайте його на острові Сільт

У Кампені на нудистському пляжі

Не дуже глибоко в піску дюн

Думаю, ти мене розумієш

Коли бачиш гарних дівчат

Сидячи на піску, коричневий і голий

І один одному каже:

«Я знаю, Ханнесе, той димар

Тиждень мертвий

Але я можу закластися, що він тут -

Я відчуваю щось його в собі...»

Я поки що зупинюся

Хоча мушу визнати

Про те, що можна було б ще багато сказати —

Більше розповім іншим разом

Тому що я хочу, щоб ви знали

Якщо це також моя спадщина

Що мені ще довго жити

Коли я помру, я обійду свою могилу

Ті журналісти теж стоять

Сині пляшки так схожі -

Інакше хто б наївся досхочу?

Де наш добрий лайно?

Віддам із могили за них

Коротке пояснення

Замість промови я просто залишу його

Остання відрижка

Глибокий гуркіт з-під землі

Пекло відкриває рот

Проковтнути клапті цілком

Але тому що вона не любить цю їжу

Вона влаштовує огидне бенкет

Відразу з огидою —

У всякому разі, у мене є банда

Позбавтеся від нього раз і назавжди.

.