Kleine Stadt - Hannes Wader

Kleine Stadt, zwischen Bergen und Wäldern versteckt

Damals noch fern der Welt und von Ihr unentdeckt

Deine Mauern umwuchert von blühendem Wein

Bis tief in deine Gassen hinein

Ich war jung, oft berauscht, Freunde, mehr als vom Wein

Von euren Lügengeschichten und Liedern

Einen Tag meines Lebens gäb ich dafür her

Wenn es einmal noch wieder so wär

Kleine Stadt, seit dem gingen viele Jahre ins Land

Und auch Du bist längst von Fremden besetzt, überrannt

Der Gast ist geduldet, geliebt wird sein Geld

So wie überall auf der Welt

Aber ich fühle mich immer von dir begrüßt

Und noch jedesmal freundlich empfangen

Wie ein verlorener Sohn, der seit langem vermißt

Nun doch endlich heimgekehrt ist.

Kleine Stadt, von wohl allen hier aus diesem Kreis

Fordern das Schicksal und die Zeit Ihren Preis

Und ich denke an die, die nicht mehr bei uns sind

Sehe wie auch mein Leben verinnt

Wie bei and’ren verlöschen die Lichter im Wind

Die vom Leben besiegt und gebrochen

Nun fehlt mir Ihr lachen, nur fehlt mir der Klang

Ihre Stimmen in unserem Gesang

Kleine Stadt, unsere Kreis wird bald noch enger sein

Doch bleibt uns noch immer im Sinn hier der Wein

Von Crebu, und wir füllen noch ein letztes mal

Mit unseren Stimmen den Saal

Und wir werden singen, doch wir fragen uns auch

Wird es nach uns wohl noch jemand geben

Der, wenn unser Gesang erst für immer verklingt

Noch unsere Lieder singt

Und wir werden singen, doch wir fragen uns auch

Wird es nach uns wohl noch jemand geben

Der, wenn unser Gesang erst für immer verklingt

Noch unsere Lieder singt

Маленьке містечко, приховане між горами та лісами

Тоді ще далеко від світу й невідкриті нею

Твої стіни поросли квітучою лозою

Глибоко у ваші провулки

Я був молодий, часто п’яний, дружив, більше ніж вино

З твоїх казок і пісень

Я б віддав за це день свого життя

Якби знову так було

Маленьке містечко, відтоді минуло багато років

І вас теж давно зайняли чужі, загнали

Гостя терплять, його гроші люблять

Так само, як і в будь-якій точці світу

Але я завжди відчуваю, що ти вітаєшся

І кожного разу дружній прийом

Як блудний син давно скучив

Тепер він нарешті вдома.

Маленьке містечко, напевно, кожен тут з цього району

Доля і час вимагають своєї ціни

І я думаю про тих, кого вже немає з нами

Подивіться, чим закінчиться моє життя

Як і в інших, світло гасне на вітрі

Переможений і зламаний життям

Тепер мені не вистачає твого сміху, мені не вистачає лише звуку

Їхні голоси в нашому співі

Містечко, наше коло скоро стане ще менше

Але вино все ще залишається в нашій пам’яті

З Кребу, і ми заповнюємо в останній раз

З нашими голосами зал

І співати будемо, та й дивуємося

Мабуть, після нас хтось буде

Той, коли наш спів згасає назавжди

Не співає наших пісень

І співати будемо, та й дивуємося

Мабуть, після нас хтось буде

Той, коли наш спів згасає назавжди

Не співає наших пісень