Eine, die du nicht kennst - Hannes Wader

Am Abend bist du wieder mal

Da, wo alle Welt sich trifft

Eine, die du nicht kennst, sitzt neben dir

Und du rauchst und trinkst und sprichst mit ihr

Und weil du’s bei jeder probieren musst

Denkst du, dass du das Richtige tust

Als du fragst, ob sie mit dir kommen will

Und sie sagt nicht ja, sie nickt nur still

Jetzt liegt sie bei dir, du betrachtest sie

Und während du nach Fehlern suchst

Denkst du, dass sie’s mit Allen macht

Und das stört dich schon nach dieser Nacht!

Doch du redest so, bevor sie geht

Als sei es dir gleich, ob ihr euch wiederseht

Auch sie verbirgt, was sie denkt vor dir

Schreibt nur etwas auf und geht aus der Tür

Am selben Abend stehst du doch

Halb betrunken vor ihrem Haus

Sie öffnet, bittet dich herein

Und fast bist du enttäuscht — sie ist allein

Du sagst einen Gruß, achtest auf ihr Gesicht

Doch, was sie denkt, siehst du wieder nicht!

Und du nimmst dir vor, nie mehr zu ihr zu geh’n

Weil du Angst hast, dabei durchzudreh’n

Zwei, drei Tage hältst du’s aus

Dann liegst du wieder neben ihr

So machst du weiter, wochenlang

Verrätst dich nicht und fühlst dich krank

Und du meinst, wenn du sagst: «Du bist blass mein Kind!»

Die Nächte, wenn Andere bei ihr sind

Und wieder prüfst du ihr Gesicht —

Vielleicht weint sie nachts, sie sagt es nicht!

Und dann, du hast es längst gewusst

Triffst du den Anderen bei ihr

Jetzt spürst du zwischen Schmerz und Wut

Recht zu haben — wie weh das tut!

Du nimmst dich zusammen, lächelst sogar

Du redest, aber du denkst nicht klar!

Und du gehst, als du glaubst, dass du schreien musst —

Vielleicht hat sie gewollt, dass du es tust!

Jetzt bist du abends wieder mal

Da wo alle Welt sich trifft

Für dich der Ort, wohin du passt

Seit du dich wieder gefangen hast

Und es wird dir gelingen, nie mehr schwach zu sein

Stets auf der Hut und hart wie Stein!

Und neben dir sitzt wieder so ein Kind —

Eins von denen, die noch kaputtzumachen sind

Увечері ти знову

Де всі зустрічаються

Поруч із тобою сидить той, кого ти не знаєш

А ти куриш, п’єш і розмовляєш з нею

І тому, що ви повинні спробувати це на всіх

Ви думаєте, що робите правильно?

Коли ти запитаєш, чи хоче вона піти з тобою

І вона не каже «так», а лише мовчки киває

Тепер вона з тобою, ти подивися на неї

А поки шукаєш помилки

Ви думаєте, вона робить це з усіма?

І це вас турбує після сьогоднішнього вечора!

Але ти так говориш, перш ніж вона піде

Ніби тобі байдуже, якщо ти знову зустрінешся

Вона також приховує від вас те, що думає

Просто запишіть щось і вийдіть за двері

Того ж вечора ви стоїте

Напівп'яний перед її будинком

Вона відкриває і запрошує вас увійти

І ти майже розчарований — вона одна

Ти привітайся, зверни увагу на її обличчя

Але ти не бачиш, що вона думає!

І ви вирішили більше ніколи до неї не йти

Бо боїшся зійти з розуму

Можна протриматися два-три дні

Потім знову лягаєш біля неї

Ти продовжуєшся так тижнями

Не зраджуйте себе і не відчуйте себе хворим

А ти маєш на увазі, коли кажеш: «Ти бліда, моя дитино!»

Ночі, коли з нею інші

І знову ти розглядаєш її обличчя —

Може, вона вночі плаче, не говорить!

А потім, ти це вже давно знаєш

Ви зустрічаєте у неї іншу

Тепер ви відчуваєте себе між болем і гнівом

Якщо бути правим — як це боляче!

Ви берете себе в руки, навіть посміхаєтеся

Ви говорите, але не думаєте ясно!

І ти йдеш, коли думаєш, що треба кричати...

Можливо, вона хотіла, щоб ти це зробив!

Тепер ти знову ввечері

Де світ зустрічається

Для вас місце, де ви підходить

Відколи ти знову зловив себе

І вам вдасться ніколи більше не бути слабким

Завжди на сторожі і твердий, як камінь!

А поруч з тобою сидить ще одна дитина —

Один з тих, які ще не зламати