Boulevard St. Martin - Hannes Wader

Nein ich werde dieses mal nicht in den Louvre gehen

Nicht das Floos der Medusa, nicht die Mona Lisa sehen

Pas le Cimetière du Père-Lachaise, le Mur des Fédérés

Nicht im pied de chochon zu Mittag speisen, nein ich geh

Zum Boulevard St Martin, Hausnummer 11, stelle mich davor

Und berühre mit der Hand, ohne dass ich den Hof betrete

Den Hof betret, das Eingangstor

Dann schließe ich die Augn, seh' denselben Boulevard

Nur um Jahrzehnte zeitversetzt, da geht ein Mann auf dem Trottoir

Männer in Gestapo-Ledermänteln folgen ihm, die Hand

Locker an der Waffe, sicher das weder Flucht noch Wiederstand

Mehr von diesem mageren Juden zu erwarten steht

Der zerlumpt, halb totgeschlagen und scheinbar gebrochen

Scheinbar gebrochen, dort vor ihnen geht

Er gibt trotz der Schläge, trotz der Folter nicht einen Namen preis

Aber ein versteckter Resistance von dem er sagt, dass er weiß

Wo es sich befinden könnte, wenn auch nur so ungefähr

Und tut so als wüsste er die genaue Hausnummer nicht mehr

«Ich führ euch hin», sagt er zu den Nazis, «folgt mir nach ich geh

Auf den Boulevard St Martin und ich gebe euch ein Zeichen

Euch ein Zeichen, sobald ich es seh'»

Aus dem Augenwinkeln sieht er dann so im vorübergehn

Den Eingang von Hausnummer 11 einen Spalt breit offen stehn

Hastet los und mit letzter Kraft springt er durch das Tor

Dreht sich schnell um, schlägt es zu und schiebt den Riegel vor

Rennt durch den Hof zum Hinterausgang und kommt bei dem Haus

Nummer 18 in der Rue Mesley als freier Mann und lebend

Und lebend wieder heraus

Er taucht ab, nur für kurze Zeit und geht in den Untergrund

Seine Frau und Kameraden aus der Resistance pflegen ihn gesund

Doch bald schon kämpft er weiter unermüdlich und er erhebt

Von nun immer wieder seine Stimme bangt solang er lebt

Vor dem Vergessen ruft er auf zur Wachsamkeit, zum Wiederstand

Dass niemals wieder Krieg, nie mehr Faschismus ausgehen solle

Ausgehen solle, von diesem Land

Nein zugegeben, über so viel Mut wie du verfüge ich nicht

Nicht über dein Vertrauen in die Menschheit, deine Zuversicht

Aber während meine Hand noch immer dieses Tor berührt

Dein Tor zur Freiheit Peter Gingold habe ich nicht nun gespürt

Dass mein Herz ganz plötzlich viel kräftiger und freier schlägt

Ich kann sogar fühlen wie sich jetzt etwas von deiner Stärke

Von deiner Stärke auf mich überträgt

Ні, цього разу я не піду до Лувру

Не бачте Потоки Медузи, не бачите Мони Лізи

Pas le Cimetière du Père-Lachaise, le Mur des Fédérés

Не обідайте в pied de chochon, ні, я йду

До бульвару Сен-Мартен, номер 11, встаньте перед ним

І торкатися рукою, щоб я не входив у двір

Увійдіть у двір, парадні ворота

Потім закриваю очі, бачу той самий бульвар

Запізнившись лише на десятиліття, по тротуару йде чоловік

Чоловіки в гестапівських шкіряних пальтах йдуть за ним рукою

Повільно на зброї, впевнений, що ні втечі, ні опору

Від цього худорлявого єврея слід очікувати більшого

Обдертий, побитий наполовину і, мабуть, зламаний

Здавалося б, зламаний, йде перед ними

Незважаючи на побої, незважаючи на катування, він не розкриває імені

Але прихований Опір, який, за його словами, він знає

Де це може бути, хоча б приблизно

І поводиться так, ніби більше не знає точного номера будинку

«Я відвезу вас туди, — каже він до фашистів, — за мною, я піду

На бульварі Сен-Мартен і я дам тобі знак

Знак тобі, як тільки я його побачу"

Краєм ока він бачить, що щось проходить повз

Залиште вхід будинку № 11 злегка відкритим

Поспішай і з останніх сил він стрибає через ворота

Швидко обертається, закриває його і закручує

Бігайте через двір до заднього виходу і підходьте до будинку

Номер 18 на вулиці Меслі, вільний і живий чоловік

І вийти живим

Він зникає, лише на короткий час, і йде під землю

Його дружина та товариші з Опору доглядають за ним

Але незабаром він продовжує невтомно боротися і піднімається

Відтепер його голос тремтить, поки він живий

Перед тим, як забути, він закликає до пильності, до опору

Щоб ніколи більше не згасала війна, ніколи більше фашизм не згасав

З цієї країни треба починати

Зізнатися, у мене не так багато сміливості, як у вас

Не про вашу довіру до людства, вашу впевненість

Але поки моя рука все ще торкається цих воріт

Тепер я не відчувала твоїх воріт до свободи, Пітер Ґінголд

Що моє серце раптом б’ється набагато потужніше і вільніше

Зараз я навіть відчуваю твою силу

Передано з твоєї сили до мене