Blues in F - Hannes Wader

Auf dem höchsten Zweig der Birke vorm Haus

singt die Amsel.

Liebste, komm mit mir hinaus

Setzen wir uns und hören ihr Lied

Bei einem Glas Wein im Abendrot

Hier ist es friedlich, die Luft mild und still

auch wenn da draußen die Welt dies Idyll

nicht will und uns bedroht.

Das Haus ist bezahlt.

Keine Schulden.

Was für ein Glück

Wir legen sogar was für's Alter zurück

Kein schlechtes Gefühl, doch nun sagt man uns:

Wer Schulden bezahlt, ist asozial

und wer spart, der hemmt und blockiert damit nur

den Fluss des Geldes und der Konjunktur

Ach, weißt du, die können uns mal

Hierzulande gibt’s Leute, die reden schon

— das Wohl aller im Blick — ganz offen davon

ob man uns später nicht töten soll

denn wir schadeten der Wirtschaft, sind wir erst mal alt

Und wir sollen es dulden, ergeben und still

aber uns darf die Wirtschaft — so viel sie will

schaden.

Sie ist die Staatsgewalt

So vieles läuft falsch auf der Welt und sie steht

auf dem Kopf, ist verbogen, verdreht

Theodor Wiesengrund Adorno sagt, dass es

kein richtiges Leben im falschen gibt*

Und doch kommt hin und wieder, so scheint es mir

mal ein guter Moment, so wie dieser hier

wo man selbst dies Leben liebt

Und dass wir beide nach so langer Zeit

noch zusammen sind.

Fast eine Ewigkeit

Darauf trinken wir, stoß mit mir an

Hab' nie recht dran geglaubt, es nur immer gehofft

Kommt ja vor, dass sich jemand vom jemandem trennt

den er schon dreißig Jahre lang kennt

Hört man doch in letzter Zeit oft

Der Mond geht auf, steigt höher und gleich

spiegelt er sich mit dem Himmel im Teich

mit den Wolken, den Bäumen am Ufer und jetzt

schwimmt schon im Wasser der erste Stern

Auf so richtige Art auf den Kopf gestellt

und in Ruhe betrachtet, gefällt uns die Welt

Ja, damit leben wir gern

На найвищій гілці берези перед хатою

співає дрозд.

Коханий, виходь зі мною

Давайте сядемо і послухаємо її пісню

З келихом вина на заході сонця

Тут спокійно, повітря м’яке і тихе

навіть якщо в світі існує ця ідилія

не хоче і погрожує нам.

Будинок оплачений.

Без боргів.

Яка удача

Ми навіть щось відкладаємо на старість

Непогане відчуття, але тепер нам кажуть:

Кожен, хто платить борги, асоціальний

а хто рятує, лише гальмує та блокує

потік грошей і економіка

О, знаєте, вони можуть взяти нас

У цій країні є люди, які вже говорять

— благополуччя в очах — відверто кажучи

чи не слід нас убити пізніше

тому що ми завдаємо шкоди економіці, коли ми старіємо

І ми повинні це терпіти, слухняно і мовчки

але економіка може пускати — скільки хоче

пошкодження.

Вона є силою держави

У світі так багато не так, і він стоїть

перевернутий, зігнутий, скручений

Теодор Візенгрунд Адорно каже це

немає правильного життя в неправильному*

І все ж час від часу мені здається

іноді гарний момент, як цей

де ти сам любиш це життя

І що ми обидва після такого тривалого часу

досі разом.

Майже ціла вічність

Давай за це вип'ємо, зі мною келихами

Я ніколи не вірив у це, просто завжди сподівався

Буває, що хтось від когось розлучається

якого він знає тридцять років

Останнім часом ви це часто чули

Місяць сходить, піднімається вище і рівно

він відбивається з небом у ставку

з хмарами, деревами на березі і зараз

перша зірка вже плаває у воді

Догори ногами по-справжньому

і дивилися спокійно, нам подобається світ

Так, нам подобається з цим жити