Мгновения - Hann

Припев:

Время, время мое — Ты плывешь куда?

жизнь-мгновения, Отмерены края.

Мы пропадем когда-то без вести,

Но пока я здесь — я должен понять,

Куда все может вести.

Иду по парку по листьям пожелтевшим,

Перед глазами портреты потерянных женщин.

Не латает сердечных трещин хладнокровие,

И что-то новое — мимолетно, не более.

Загнан любовью я в пятый угол.

Пьяный утром, стеклянный взгляд мутный.

Друг, дай подумать, все идет куда?

Это ли желали мы под бой курантов?

Машину заводи, поехали тихо.

Фонари не остыли, в колонках мотивы.

И мы поем, как можем, забывая слова.

Запотевшие стекла проплывают места.

Где была достоянием каждая минута

Теперь же — просто скамья в месте безлюдном.

Неуютно и холодно, как-то тоскливо…

Пора прощаться.

Давай, брат — счастливо!

Припев:

Время, время мое — Ты плывешь куда?

жизнь-мгновения, Отмерены края.

Мы пропадем когда-то без вести,

Но пока я здесь — я должен понять,

Куда все может вести.

Движемся вперед, но наживаем долги.

У каждого своя обида, живая внутри.

Пусть и тревожим ее случайно иногда,

С любовью можно вспомнить былые года.

Когда все мысли об одной дни напролет,

А она не подозревая с улыбкой пройдет.

Преувеличенно много, в том числе и горе.

За раз не расскажешь всех этих историй.

Советчиков море, не слушаем родных.

Деньги на ветер летят — нелепые понты.

За жизнь по нашим правилам дорого платили.

Иной раз нам нереально фартило.

Будто кто-то помогал все время выжить,

Видя нас изнутри, а не просто свыше.

И тут сердце забилось быстрее!

Избавился от лишнего груза, а не все потеряно.

Припев:

Время, время мое — Ты плывешь куда?

жизнь-мгновения, Отмерены края.

Мы пропадем когда-то без вести,

Но пока я здесь — я должен понять,

Куда все может вести.

Приспів:

Час, час мій — Ти пливеш куди?

життя-миті, відміряні краю.

Ми пропадемо колись безвісти,

Але поки я тут — я повинен зрозуміти,

Куди все може вести.

Іду по парку по листами пожовклими,

Перед очима портрети втрачених жінок.

Не латає серцевих тріщин холоднокровність,

І щось нове — швидкоплинно, не більше.

Загнаний любов'ю я п'ятий кут.

П'яний ранок, скляний погляд каламутний.

Друг, дай подумати, все йде куди?

Це бажали ми під бій курантів?

Машину заведи, поїхали тихо.

Ліхтарі не охололи, в колонках мотиви.

І ми співаємо, як можемо, забуваючи слова.

Запітнілі стекла пропливають місця.

Де була надбанням кожна хвилина

Тепер — просто лава в місці безлюдному.

Незатишно і холодно, якось тужливо…

Настав час прощатися.

Давай, брате — щасливо!

Приспів:

Час, час мій — Ти пливеш куди?

життя-миті, відміряні краю.

Ми пропадемо колись безвісти,

Але поки я тут — я повинен зрозуміти,

Куди все може вести.

Рухаємося вперед, але наживаємо борги.

У кожного своя образа, жива всередині.

Нехай і тривожимо її випадково іноді,

З любов'ю можна згадати минулі роки.

Коли всі думки про один день безперервно,

А вона не підозрюючи з усмішкою пройде.

Перебільшено багато, в тому числі і горі.

Зараз не розкажеш усіх цих історій.

Порадників море, не слухаємо рідних.

Гроші на вітер летять — безглузді понти.

За життя за нашими правилами дорого платили.

Іноді нам неможливо щастило.

Наче хтось допомагав весь час вижити,

Бачачи нас зсередини, а не просто згори.

І тут серце забилося швидше!

Позбавився від зайвого вантажу, а не все втрачено.

Приспів:

Час, час мій — Ти пливеш куди?

життя-миті, відміряні краю.

Ми пропадемо колись безвісти,

Але поки я тут — я повинен зрозуміти,

Куди все може вести.