На недостойных - Hann

Припев:

Почему тянет так на не достойных,

А для посторонних глаз — все очевидно, но не самим нам.

Почему тянет так на не достойных,

А как бы мне распознать, чтоб не обжечься?

Послушай — это правда, они с тобой играли.

Первая любовь — аркада, вторая — симулятор.

Мы извиняемся за то, что толкаем прохожих;

Но не за то, что раним души близких.

Как так можно?

Каждая фраза с прощания засела на года,

В памяти нервы ушатаны в хлам.

Не найти на карте мест, там где мы тонули.

Нас таких много — нас обманули.

Вокруг все классные такие, как с витрин;

И я забыл последний раз кому дарил цветы.

Понты из всех щелей лезут в 19 лет,

Тогда пора тебе дарить супер-клей «Момент».

Иду по центру, как по галерее —

Юные художницы на широкое обозрение

Свои работы выставляют, но и не пахнет холстом;

Каждая вторая с нарисованным лицом.

Припев:

Почему тянет так на не достойных,

А для посторонних глаз — все очевидно, но не самим нам.

Почему тянет так на не достойных,

А как бы мне распознать, чтоб не обжечься?

Старая кончилась, а новая не начата жизнь.

И надоело делать вид, что все зае*ись.

Ложаться строчки на бит, а не бабы в кровать —

Я сам еще не понял — это Москва, твою мать!

Недавно вспомнил опять хорошую одну —

Я прое*ал тебя так глупо, себе не прощу.

Видно самолюбимое моё зашкаливает, ого-го,

Когда она сама готова и недурна собой.

Недурна — это даже будет сказано слабо!

Остается только доехать, — и что мешало?

Ведь все оценили.

Друзья в один голос

Заявили, что мне выпал редкий, крутой шанс!

Принцесса с туманными глазами —

Я придирался к словам, но ты меня понимала.

И если есть талант, то это упустить возможность

Или ошибиться, в надежде на пошлость.

Припев:

Почему тянет так на не достойных,

А для посторонних глаз — все очевидно, но не самим нам.

Почему тянет так на не достойных,

А как бы мне распознать, чтоб не обжечься?

Опаздывай теперь к другим.

Дай Бог — полюбит тебя кто-то, как я любил — я один.

Но почему, не пойму, меня так тянет на недостойных?

Страшно представить их было сколько…

Припев:

И почему тянет так на не достойных,

А для посторонних глаз — все очевидно, но не самим нам.

Почему тянет так на не достойных,

А как бы мне распознать, чтоб не обжечься?

Приспів:

Чому тягне так на не гідних,

А для сторонніх очей — все очевидно, але не самим нам.

Чому тягне так на не гідних,

А як мені розпізнати, щоб не обпалитися?

Послухай — це правда, вони з тобою грали.

Перше кохання - аркада, друге - симулятор.

Ми вибачаємося за те, що штовхаємо перехожих;

Але не за те, що ранимо душі близьких.

Як так можна?

Кожна фраза з прощання засіла на рік,

У пам'яті нерви зашалені в мотлох.

Не знайти на карті місць, там де ми тонули.

Нас таких багато нас обдурили.

Навколо всі класні такі, як з вітрин;

І я забув останній раз кому дарував квіти.

Понти із всіх щілин лізуть у 19 років,

Тоді настав час тобі дарувати супер-клей «Момент».

Іду по центру, як по галереї —

Юні художниці на широкий огляд

Свої роботи виставляють, але і не пахне полотном;

Кожна друга з намальованою особою.

Приспів:

Чому тягне так на не гідних,

А для сторонніх очей — все очевидно, але не самим нам.

Чому тягне так на не гідних,

А як мені розпізнати, щоб не обпалитися?

Стара скінчилася, а нове не розпочато життя.

І набридло вдавати, що все заї*ись.

Лягати рядки на біт, а не баби в ліжко —

Я сам ще не зрозумів — це Москва, твою матір!

Нещодавно згадав знову гарну одну—

Я прої*яв тебе так безглуздо, собі не пробачу.

Видно самолюбне моє зашкалює, ого-го,

Коли вона сама готова і непогана собою.

Недурна — це навіть буде сказано слабо!

Залишається тільки доїхати, і що заважало?

Адже усі оцінили.

Друзі в один голос

Заявили, що мені випав рідкісний крутий шанс!

Принцеса з туманними очима

Я причіплявся до слів, але ти мене розуміла.

І якщо є талант, то упустити можливість

Або помилитися, в сподіванні на вульгарність.

Приспів:

Чому тягне так на не гідних,

А для сторонніх очей — все очевидно, але не самим нам.

Чому тягне так на не гідних,

А як мені розпізнати, щоб не обпалитися?

Запізнюйся тепер до інших.

Дай Бог — полюбить тебе хтось, як я любив — я один.

Але чому, не розумію, мене так тягне на негідних?

Страшно уявити їх було скільки...

Приспів:

І чому тягне так на не гідних,

А для сторонніх очей — все очевидно, але не самим нам.

Чому тягне так на не гідних,

А як мені розпізнати, щоб не обпалитися?