В одной лодке - ГРОТ, 25/17

Царапая брюхом, корабль ступает по дну социальных трещин

Вряд ли там что-то важнее, весомей и круче, чем сумма зарплаты и вещи

Сражение кровавое самое, вот эта война за большой абсолют —

Лишь только священные танцы вождей и султанов за новые курсы валют

Пять поколений подряд мы пытаемся рваться из этой отары

Диаметр счастья здесь определяет конкретная, точная сумма за баррель

Чужая рука из железа планету у солнца на вертеле вертит

В забитом вагоне метро, как счастливый ребенок, опять улыбается смертник

Колода больших городов как железобетонная ржавая кузня

Эпоха сменяет эпоху, как будто забитый отходами старый подгузник

Поразбиты колени и локти, но человек разобьёт ведь ещё так

Ребяческий юный азарт так сменяется взрослым холодным расчётом

Когда мечты все иссякнут, когда будет лес обезвожен

Когда планета нас будет цунами и штормами скидывать с кожи

Когда реки отравятся, когда ядовит станет ветер

Лишь тогда мы заплачем, внезапно поняв, что мы больше не дети

Нам, друзьям и врагам, идти по волнам —

В одной единственной лодке

По головам, по головам

Неторопливой походкой

Много душ, много тел, много слов, много дел —

В одной единственной лодке,

Но не дойти босиком по воде

И не доплыть на обломке

Я разбил себе лоб в том месте, где миллион уже их было разбито

Как нам снять, наконец, эту песню с безостановочного репита?

Как и все остальные я вру себе, будто хитрей, чем любые талмуды

Хочу свеженького послевкусия от старого, засохшего блюда

Может, только для меня оно окажется как-то по-особенному испечённым!

Пробую, потом годами не могу откашляться, задыхаясь и схаркивая чёрным

Я верю, это станет возможным, верю, медицина достигнет вершины —

Вместо внутренних органов и кожи мы научимся пересадке ошибок

Со своими у нас всегда рецидив, не понимаем с первого раза

Со своими мы калеками придём к тридцати, зато сами шли, без подсказок

Молодые лакомятся отравленным кормом, всё на тех же местах разбивая лбы

Наблюдая, их отцы думают: это норма, в этом возрасте я таким же был

Замкнутый круг, мы продолжаем играть с гранатой —

Люди без рук, но опыта как всегда недостаток

Если кто победит, кому выбраться удаётся живьём

Обо всём почему-то молчит и дальше по кругу передаёт

Нам, друзьям и врагам, идти по волнам —

В одной единственной лодке

По головам, по головам

Неторопливой походкой

Много душ, много тел, много слов, много дел —

В одной единственной лодке,

Но не дойти босиком по воде

И не доплыть на обломке

Дряпаючи черевом, корабель ступає по дну соціальних тріщин

Навряд чи там щось важливіше, вагоміше і крутіше, ніж сума зарплати і речі

Бій кривавий самий, ось ця війна за великий абсолют —

Тільки священні танці вождів і султанів за нові курси валют

П'ять поколінь поспіль ми намагаємося рватися з цієї отари

Діаметр щастя тут визначає конкретна, точна сума за барель

Чужа рука з заліза планету у сонця на вертелі крутить

У забитому вагоні метро, ​​як щаслива дитина, знову посміхається смертник

Колода великих міст як залізобетонна іржава кузня

Епоха змінює епоху, ніби забитий відходами старий підгузник

Побиті коліна і лікті, але людина розіб'є ще так

Дитина молода азарт так змінюється дорослим холодним розрахунком

Коли мрії все вичерпаються, коли буде ліс зневоднений

Коли планета нас буде цунамі і штормами скидати зі шкіри

Коли річки отруяться, коли отруйний стане вітер

Лише тоді ми заплачемо, раптово зрозумівши, що ми більше не діти

Нам, друзям і ворогам, йти по хвилях.

В одному єдиному човні

По головах, по головах

Неквапливою ходою

Багато душ, багато тіл, багато слів, багато справ —

В одному єдиному човні,

Але не дійти босоніж по воді

І не доплисти на уламку

Я розбив собі лоб у тому місці, де мільйон вже їх було розбито.

Як нам зняти, нарешті, цю пісню з безупинного репіту?

Як і всі інші я брешу собі, ніби хитріший, ніж будь-які талмуди

Хочу свіженького післясмак від старої, засохлої страви

Може, тільки для мене воно виявиться якось по-особливому випеченим!

Пробую, потім роками не можу відкашлятися, задихаючись і харкуючи чорним

Я вірю, це стане можливим, вірю, медицина досягне вершини.

Замість внутрішніх органів та шкіри ми навчимося пересадці помилок

З своїми у нас завжди рецидив, не розуміємо з першого разу

Зі своїми ми каліками прийдемо до тридцяти, зате самі йшли, без підказок

Молоді ласують отруєним кормом, все на тих місцях розбиваючи лоби

Спостерігаючи, їх батьки думають: це норма, в цьому віці я таким був

Замкнене коло, ми продовжуємо грати з гранатою

Люди без рук, але досвіду як завжди недолік

Якщо хтось переможе, кому вибратися вдається живцем

Про все чомусь мовчить і далі по колу передає

Нам, друзям і ворогам, йти по хвилях.

В одному єдиному човні

По головах, по головах

Неквапливою ходою

Багато душ, багато тіл, багато слів, багато справ —

В одному єдиному човні,

Але не дійти босоніж по воді

І не доплисти на уламку