Обитатели рая - ГРОТ

Счастье кажется нам гигантским,

Оглушительным и сверкающим, как салют.

Встретиться с ним велики ли шансы?

Вот вырасту, вот перееду, вот накоплю.

Счастье — махина, взобраться попробуй.

Издали видно, но сколько туда грести...

А если всё не так, вдруг оно меньше микроба?

Такое, что можно не заметить и пропустить:

Сбивающие пыль, первые дожди,

Запах молодых почек в смоле.

Утром прилетать, не предупредив,

Дома пару лет никто не болел.

В маленьком жилище большой ремонт —

Сочинять обои вдвоём весь день

Запросто уметь прочитать письмо,

Пить и не задумываться о воде.

Ночью стоять у окна во весь свой рост,

Просто в своих четырёх иметь окно.

Кем-то поставленный в городе блокпост

Видеть в учебниках только или в кино.

Счастье — птица иного полёта,

На атмосферу выше, за гладью голубой.

Точно так же вздыхает кто-то

Ровно на атмосферу ниже, прямо под тобой.

Чей мы заняли рай?

Кто блуждает под ним?

Звёзды растворятся с утра, оставляя небо пустым.

Нам хотя бы приснись день в небесном саду,

Но глаза, что подняты ввысь, рая никогда не найдут.

Чей мы заняли рай?

Кто блуждает под ним?

Звёзды тают с утра, оставляя небо пустым.

Нам хотя бы приснись день в небесном саду,

Но взгляды, что задраны ввысь, рая вокруг не найдут.

Чей мы заняли рай?

Кто блуждает под ним?

Звёзды тают с утра, оставляя небо пустым.

Нам хотя бы приснись день в небесном саду,

Но взгляды, что задраны ввысь, рая вокруг не найдут.

Ночами о моей свободе мечтает сиделец,

О моём здоровье мечтает малой с диагнозом;

О друзьях моих мечтает оставленный всеми,

Чтобы разглядеть свою ступень — я сделал шаг назад.

С рождения слепой мечтает о зрении,

Ниже по лестнице мечтам сбивается счёт.

Вдруг я понял, как я зажирел на своей ступени!

Чаще, чем благодарен — я обижен и возмущён.

Из темноты лица людей заглянут в окно,

Где-то посреди богатств ты раздавлен недовольством —

Каждый из них расписал бы целый блокнот,

О том, как он мечтает жить, если бы тобой стал.

Направляя телескопы за кроны деревьев,

Мы разыскиваем новый дом, а свой презираем.

Снизу в телескопы видят нас и глазам не верят —

От чего ночами плачут те обитатели рая?

Чей мы заняли рай?

Кто блуждает под ним?

Звёзды растворятся с утра, оставляя небо пустым.

Нам хотя бы приснись день в небесном саду,

Но глаза, что подняты ввысь, рая никогда не найдут.

Чей мы заняли рай?

Кто блуждает под ним?

Звёзды тают с утра, оставляя небо пустым.

Нам хотя бы приснись день в небесном саду,

Но взгляды, что задраны ввысь, рая вокруг не найдут.

Чей мы заняли рай?

Кто блуждает под ним?

Звёзды тают с утра, оставляя небо пустым.

Нам хотя бы приснись день в небесном саду,

Но взгляды, что задраны ввысь, рая вокруг не найдут.

Щастя здається нам гігантським,

Оглушливим і блискучим, як салют.

Чи зустрітися з ним великі шанси?

Ось виросту, ось переїду, ось накопичу.

Щастя - махина, піднятися спробуй.

Здалеку видно, але скільки туди грести...

А якщо все не так, раптом воно менше за мікроб?

Таке, що можна не помітити та пропустити:

Збивають пил, перші дощі,

Запах молодих бруньок у смолі.

Вранці прилітати, не попередивши,

Вдома кілька років ніхто не хворів.

У маленькому житлі великий ремонт.

Складати шпалери вдвох весь день

Просто вміти прочитати лист,

Пити і не думати про воду.

Вночі стояти біля вікна на весь свій зріст,

Просто у своїх чотирьох мати вікно.

Кимось поставлений у місті блокпост

Бачити у підручниках тільки чи в кіно.

Щастя - птах іншого польоту,

На атмосферу вище, за гладдю блакитний.

Так само зітхає хтось

Рівно на атмосферу нижче, просто під тобою.

Чий ми зайняли рай?

Хто блукає під ним?

Зірки розчиняються вранці, залишаючи небо порожнім.

Нам хоча б приснись день у небесному саду,

Але очі, що піднято вгору, раю ніколи не знайдуть.

Чий ми зайняли рай?

Хто блукає під ним?

Зірки тануть із ранку, залишаючи небо порожнім.

Нам хоча б приснись день у небесному саду,

Але погляди, що задерті вгору, раю довкола не знайдуть.

Чий ми зайняли рай?

Хто блукає під ним?

Зірки тануть із ранку, залишаючи небо порожнім.

Нам хоча б приснись день у небесному саду,

Але погляди, що задерті вгору, раю довкола не знайдуть.

Вночі про мою свободу мріє доглядач,

Про моє здоров'я мріє малої з діагнозом;

Про друзів моїх мріє залишений усіма,

Щоб розгледіти свій ступінь, я зробив крок назад.

З народження сліпий мріє про зір,

Нижче сходами мріям збивається рахунок.

Раптом я зрозумів, як я зажив на своєму щаблі!

Частіше, ніж вдячний, я ображений і обурений.

З темряви обличчя людей заглянути у вікно,

Десь серед багатств ти розчавлений невдоволенням.

Кожен із них розписав би цілий блокнот,

Про те, як він мріє жити, якби тобою став.

Направляючи телескопи за крони дерев,

Ми розшукуємо новий будинок, а свій зневажаємо.

Знизу в телескопи бачать нас і очам не вірять.

Від чого ночами плачуть ті жителі раю?

Чий ми зайняли рай?

Хто блукає під ним?

Зірки розчиняються вранці, залишаючи небо порожнім.

Нам хоча б приснись день у небесному саду,

Але очі, що піднято вгору, раю ніколи не знайдуть.

Чий ми зайняли рай?

Хто блукає під ним?

Зірки тануть із ранку, залишаючи небо порожнім.

Нам хоча б приснись день у небесному саду,

Але погляди, що задерті вгору, раю довкола не знайдуть.

Чий ми зайняли рай?

Хто блукає під ним?

Зірки тануть із ранку, залишаючи небо порожнім.

Нам хоча б приснись день у небесному саду,

Але погляди, що задерті вгору, раю довкола не знайдуть.