Лиза - ГРОТ

Дебри да буераки с частниками по кромке

Допотопные страхи, цвет металла приёмка

Тюрьмы да диспансеры, психо, нарко и онко

Зэки и офицеры с вёдрами на колонку

Здесь редко откликаются на голоса

Сквозь тишину идёт отряд поисковый

Ты мне никто, ведь я никто себе сам —

В одном подъезде пожизненно незнакомы

Страна глухих лесов, закрытых людей

Где бы вдруг не оказался ты — оказался нигде

Так тяжело насильно заглядывать в лица

С миром наедине так легко заблудиться

Тюрьмы да диспансеры, фуры спят по обочинам

Тащим домой в прицепах груды дел неоконченных

Недовышли из комы, недовпали в истерику —

За искомым потерявшиеся мимо потерянных

В забытых долгостроях, в запущенных рощах

Скольким ещё беспомощно петлять?

Найти того, кто заблудился, гораздо проще

Чем найти того, кто захочет искать

На квадраты мир нарезать — это наша связь

Так мы слышим беззвучный, безадресный вызов

Докричаться через бездну, ты уже нашлась

Только как перестать нам искать тебя, Лиза?

Если незнакомец улыбался тебе в переходе, кратко —

Значит он либо больной, либо хотел выкружить бабки

Если приветлив персонал больницы местной

Значит ты столько заплатишь тут, что бошка сможет треснуть

Из бизнес-класса играет Вивальди

Ты учился на «отлично», но твоя маршрутка сзади

Кабинет начальника, засаленный пиджак

Мы будем интересны пока есть ещё что с нас отжать

Нам покажут войну, сделай погромче телек

Выжить бы самому, не слышать за стенкой истерик

В этот лёд окунусь и пусть двери на два замка

Там ломятся, не открывай, свои не придут без звонка

Мы все друг другу не родня тут

Ведь это большое шоу «как прийти к финишу на зарплату»

Ходить по кругу, не прожить и дня тут

Если сидя в кресле под пледом не вычислять виноватых

Мы что-то ищем глубоко внутри себя же

В обезвоженных телах, возле пустых колодцев и скважин

Первобытный лес — наша последняя обитель

Жжём сигнальный костёр, ведь сами отсюда не выйдем

На квадраты мир нарезать — это наша связь

Так мы слышим беззвучный, безадресный вызов

Докричаться через бездну, ты уже нашлась

Только как перестать нам искать тебя, Лиза?

На квадраты мир нарезать — это наша связь

Так мы слышим беззвучный, безадресный вызов

Докричаться через бездну, ты уже нашлась

Только как перестать нам искать тебя, Лиза?

Дебрі та буєраки з приватниками по краю

Допотопні страхи, колір металу

В'язниці та диспансери, психо, нарко та онко

Зеки та офіцери з відрами на колонку

Тут рідко відгукуються на голоси

Крізь тишу йде пошуковий загін

Ти мені ніхто, адже я ніхто собі сам.

В одному під'їзді довічно незнайомі

Країна глухих лісів, закритих людей

Де б раптом не виявився ти — виявився ніде

Так важко насильно заглядати в обличчя

Зі світом наодинці так легко заблукати

В'язниці та диспансери, фури сплять узбіччям

Тягне додому в причепах купи справ незакінчених

Не дойшли з коми, не допали в істерику.

За пошуком тих, що загубилися повз втрачені

У забутих довгобудах, у занедбаних гаях

Скільки ще безпорадно петляти?

Знайти того, хто заблукав, набагато простіше

Чим знайти того, хто захоче шукати

На квадрати світ нарізати – це наш зв'язок

Так ми чуємо беззвучний, безадресний виклик

Докричатися через безодню, ти вже знайшлася

Тільки як перестати нам шукати тебе, Лізо?

Якщо незнайомець усміхався тобі у переході, коротко

Значить він або хворий, або хотів викрутити бабки

Якщо привітний персонал місцевої лікарні

Значить, ти стільки заплатиш тут, що бошка зможе тріснути

З бізнес-класу грає Вівальді

Ти вчився на «відмінно», але твоя маршрутка позаду

Кабінет начальника, засалений піджак

Ми будемо цікаві поки що ще з нас віджати

Нам покажуть війну, зроби гучніше телек

Вижити б самому, не чути за стінкою істерик

У цей лід окунусь і нехай двері на два замки

Там ломляться, не відкривай, свої не прийдуть без дзвінка

Ми всі один одному не рідня тут

Адже це велике шоу "як прийти до фінішу на зарплату"

Ходити по колу, не прожити й дня тут

Якщо сидячи у кріслі під пледом не обчислювати винних

Ми щось шукаємо глибоко в собі

У зневоднених тілах, біля порожніх колодязів та свердловин

Первісний ліс - наша остання обитель

Палимо сигнальне багаття, адже самі звідси не вийдемо

На квадрати світ нарізати – це наш зв'язок

Так ми чуємо беззвучний, безадресний виклик

Докричатися через безодню, ти вже знайшлася

Тільки як перестати нам шукати тебе, Лізо?

На квадрати світ нарізати – це наш зв'язок

Так ми чуємо беззвучний, безадресний виклик

Докричатися через безодню, ти вже знайшлася

Тільки як перестати нам шукати тебе, Лізо?