Человек-поступок - ГРОТ

Я запомнил этот сон, до разрыва перепонок,

Я тогда увидел, как в холодном море тонет ребёнок.

Надо спасать, прыгать, времени осталось мало,

Но стою на берегу, кричу, что не умею плавать.

Я круто одеваюсь, имею крутую невесту,

Но здесь это так тупо и совершенно не к месту.

Я и танцую классно, и продвигаюсь по моде,

Но стою на берегу, где это вообще не подходит.

Тут выбегает некто, неприметен и невзрачен,

Не красив и не накачан, он и не тянет на мачо.

Без этих всех качеств, нагло подбегая ближе,

Устремился в водную пучину, и ребёнок выжил.

Зеваки восторгались, окружив героя на суше,

А я вдруг осознал, что состою из безделушек.

Все эти джинсы и стрижки, да всё вместе,

Как обвесы на машине, той, которая не ездит.

Я не обязан решать, какой догмат из догматов.

И не согласных со мной превращать во вдов и калек.

Нам нужен следующий шаг, от волосатых приматов.

Неуловимейшему доказательству — я человек.

Мир давно перерос нас.

Так полудикими летаем в космос.

За сто веков мы себе уяснили едва,

Помимо желудка отходы производит голова.

Земля покрыта слоем слов пустых и названий.

Этот мусор ядовит, как нефть в океане.

Смысл во фразах текуч, этого не изменить.

Но солнце, как его не назови, всегда будет светить.

Не суть, против Сталина ты или за.

Смеёшься над новостями, или давит слеза.

Почитаешь Кришну, или кланяешься образам,

Ляжет ли на весы то, что ты сделал, но не сказал.

Эволюция знает свою задачу.

Уже появились люди, разговаривающие иначе.

О себе, вместо словесных изрыганий в ответ,

Один поступок — цветной трёхмерный портрет.

Я не обязан решать, какой догмат из догматов.

И не согласных со мной превращать во вдов и калек.

Нам нужен следующий шаг, от волосатых приматов.

Неуловимейшему доказательству — я человек.

Я запам'ятав цей сон, до розриву перетинок,

Я тоді побачив, як у холодному морі тоне дитина.

Треба рятувати, стрибати, часу лишилося мало,

Але я стою на березі, кричу, що не вмію плавати.

Я круто одягаюсь, маю круту наречену,

Але тут це так тупо і зовсім не доречно.

Я і танцюю класно, і просуюся по моді,

Але я стою на березі, де це взагалі не підходить.

Тут вибігає хтось, непомітний і непоказний,

Не гарний і не накачаний, він не тягне на мачо.

Без цих усіх якостей, нахабно підбігаючи ближче,

Попрямував у водну безодню, і дитина вижила.

Роззяви захоплювалися, оточивши героя на суші,

А я раптом зрозумів, що состою з дрібничок.

Всі ці джинси та стрижки, та все разом,

Як обважування на машині, тій, яка не їздить.

Я не повинен вирішувати, який догмат із догматів.

І не згодних зі мною перетворювати на вдів та калік.

Нам потрібен наступний крок, від волохатих приматів.

Невловимий доказ — я людина.

Світ давно переріс нас.

Так напівдикими літаємо в космос.

За сто століть ми собі усвідомили ледве,

Крім шлунка, відходи виробляє голова.

Земля вкрита шаром слів порожніх та назв.

Це сміття отруйне, як нафту в океані.

Сенс у фразах текучий, цього не змінити.

Але сонце, як його не назви, завжди світитиме.

Не суть, проти Сталіна ти чи за.

Смієшся з новин, або тисне сльоза.

Почитаєш Крішну, або кланяєшся образам,

Чи ляже на терези те, що ти зробив, але не сказав.

Еволюція знає своє завдання.

Вже з'явилися люди, які розмовляють інакше.

Про себе, замість словесних виригань у відповідь,

Один вчинок – кольоровий тривимірний портрет.

Я не повинен вирішувати, який догмат із догматів.

І не згодних зі мною перетворювати на вдів та калік.

Нам потрібен наступний крок, від волохатих приматів.

Невловимий доказ — я людина.