Cinéma pour aveugle - Grand Corps Malade, Lino

Comme l’impression d’gâcher des rimes, dans c’siècle j’suis soulé

Mais j’aurais du mal à faire de la merde même si j’voulais

J’ai pas la force d’abandonner mon destin aux génies, aux fées

Dans les intestins, j’ai de la rage quand l’ignorance se porte comme un trophée

Pas invité au festin au milieu de l’arène, de ces grandes colonnes

Où j’ai compris que la cause était plus grande que l’homme

Tout pour la prose, l'époque regarde le sang pisser de ma plume

Vivre, se laisser glisser, montrer les dents qu’on a plus

Brûler le temps qu’on a plus, j’ai la dalle, mes entrailles font de la batterie

L’imitation est de loin la plus sincère des flatteries

À chaque miroir que je brise, je tue un adversaire

J’enterre ma vie de garçon à chaque anniversaire

Veulent tous un Jésus personnel regardant le monde par un Judas

Devant l'écran la colère monte, on reste à l’abri du drame

Mes rimes sont des crimes, Bien et Mal coexistent

On est de passage, les mots, la poésie

Il nous restera ça

Je grandis, le monde rétrécit, l’avenir parle en morse

Dans ces villes dépressives, j’amorce le dialogue

C’est précis, tu bouges les cervicales

Pour dire que les hommes libres meurent à la verticale

Refaire le match sans la temporelle capsule

La rue j’ai plus le temps pour elle, droit vers le cap Sud

J’avance mais je suis figé dans une roue d’hamster

Apprendre à vivre pour apprendre à me taire

Si j’ai le calibre qu’il te faut

Ma prose éternelle revisite le mythe de Faust

J’ai des flingues dans les yeux, me jette pas la poudre

Quand dans les tiens tu vois pas la poutre

Sur le son j’ai trouvé le Graal

Si la musique changeait les choses elle serait illégale

Les conséquences ont des causes

Je trace ma vie sans pause dans un long plan-séquence

Charge émotionnelle ou explosive

Sur une page je pose ma mine anti-personnel

Mes ogives non conventionnelles

Je tourne la roue

J’habille mes mots à l’encre noire aux funérailles du Larousse

J'écris mes fresques du mauvais côté du Goncourt

Poète ilégitime un peu Rimbaud un peu Rocancourt

Ton biz' derrière les lignes Maginot

Ces cruels abris de ces cris libres et marginaux

Et ça allait quand on tournait que sur la tête

Quand on se bornait à n'être que des bandits, des athlètes

Dans mes rêves les plus fous c’est pas mon blaze qu’ils cochèrent

Dans le réel je reste seul dans mes pompes trop chères

Mon temps ressemble à Porte Cochère

En guerre contre les lois insalubres

Je revends mes armes à l’armée du Salut

Sang et sueur sans le salaire de James Lebron

Un tas de raisons et c’est jamais les bonnes

Petit message à mes proches

Je vendrai mon art quand les cercueils auront des poches

J’ai mon arme: un stylo coincé entre le pouce et l’index

Et sans percuteur je vais t’apprendre comment pousser un texte

Ecrit Corsaire, le cortex bien équipé

Chez moi quand la main gauche est coupable c’est la droite qui paye

Mes barres sont des lingots où bien et mal coexistent

On est de passage, les mots, la poésie

Il nous restera ça

Як враження від марних рим, у цьому столітті я п’яний

Але мені було б важко робити лайно, навіть якби я хотів

Я не маю сили віддати свою долю джинам, феям

В кишках у мене лють, коли незнання носить як трофей

Не запросили на бенкет посеред арени, ті високі колони

Де я зрозумів, що причина більша за людину

Все для прози, епоха спостерігає, як кров мочиться з мого пера

Живи, ковзай, показуй зуби, яких у нас більше немає

Спалюй час, що у нас більше, у мене є плита, мої нутрощі займаються батареєю

Наслідування — це, безумовно, найщиріша з лестощів

Кожне дзеркало, яке я розбиваю, я вбиваю супротивника

Я ховаю своє життя як хлопчик кожного дня народження

Усі хочуть особистого Ісуса, який дивиться на світ через Юду

Перед екраном підіймається гнів, ми тримаємося подалі від драми

Мої рими — злочини, Добро і Зло співіснують

Ми проходимо, слова, поезію

Ми залишимося з цим

Я росту, світ зменшується, майбутнє говорить азбукою Морзе

У цих депресивних містах я ініціюю діалог

Це точно, ви рухаєте шиєю

Сказати, що вільні люди вмирають прямо

Повторіть матч без капсули часу

Вулиця, я не встигаю на неї, прямо на Південний Кейп

Я рухаюся, але застряг у колесі хом’яка

Навчіться жити, щоб навчитися мовчати

Якщо я отримав потрібний вам калібр

Моя вічна проза повертається до міфу про Фауста

Отримав зброю в очах, не кидайте в мене порох

Коли у своєму не бачиш променя

На звукі я знайшов Святий Грааль

Якби музика змінила щось, це було б незаконно

Наслідки мають причини

Я простежую своє життя без перерви в довгому кадрі

Емоційний або вибуховий заряд

На сторінці я кладу свою протипіхотну міну

Мої нетрадиційні боєголовки

Я обертаю кермо

Я одягаю свої слова в чорне чорнило на похороні Ларуса

Я пишу свої фрески не на тій стороні Гонкура

Незаконний поет трохи Рембо, трохи Роканкур

Ваш бізнес за лініями Мажино

Ці жорстокі притулки цих вільних і маргінальних криків

І це було нормально, коли ми тільки повернули голову

Коли ми були просто бандитами, спортсменами

У моїх найсміливіших мріях вони перевіряли не мій вогонь

Насправді я стою один у своїх завищених туфлях

Мій час схожий на Porte Cochere

Воює з антисанітарними законами

Я продаю свою зброю Армії порятунку

Кров і піт без зарплати Леброна Джеймса

Причин багато, і вони ніколи не є правильними

Маленьке повідомлення моїм близьким

Я продам своє мистецтво, коли в трунах будуть кишені

У мене є зброя: ручка застрягла між великим і вказівним пальцями

І без молотка я навчу вас проштовхувати текст

Написаний Корсар, добре обладнана кора головного мозку

Вдома, коли ліва рука винна, права платить

Мої бруски — це злитки, де добро і зло співіснують

Ми проходимо, слова, поезію

Ми залишимося з цим