Le temps des tachyons - Grand Corps Malade, Hubert-Félix Thiéfaine

Les forains squattent sur les pavés des villes en fête

Où les chiens se déchirent en s’arrachant la tête

Les vagues d’intimité se voilent de brume et d’ombres

Avec le bruit du temps qui frappe à la pénombre

Féminité pulpeuse et beauté mystérieuse

Dans le reflet des âmes et des pensées houleuses

C’est la noce des nues, la noce des hobos

C’est le train de minuit qui roule au point zéro

MC2 sur racine carrée de 1 moins V2 sur C2

Nous rêvons tous un peu de jours plus lumineux

Là-bas, sur les terrains, vagues de nos cités

L’avenir se déplace en véhicule blindé

Symphonie suburbaine et sombre fulgurance

À l’heure où les sirènes traversent nos silences

Il nous restera ça, au moins de romantique

Quelques statues brisées sur fond de ruine gothique

Et des saints défroqués noyés dans le formol

Avec d'étranges traînées rougeâtres aux auréoles

MC2 sur racine carrée de 1 moins V2 sur C2

Nous rêvons tous un peu de jours plus lumineux

Pas d'émeutes aujourd’hui dans la ville aux yeux vides

Juste quelques ados qui s’exercent au suicide

Et quelques fols hurlants roulant des quatre feuilles

Au terminal central des retours de cercueils

Clairvoyance égarée dans les versets d’un drame

Où l’on achète le vent, où l’on revend les âmes

Où les soleils' austères des aurores éternelles

S’attaquent aux somnambules qui sortent leurs poubelles

MC2 sur racine carrée de 1 moins V2 sur C2

Nous rêvons tous un peu de jours plus lumineux

Les machines à écrire s’enflamment sur la neige

Les auto-mitrailleuses encerclent les manèges

La route tourne en saignant sur son axe indécis

Entraînant des enfants aux allures de zombies

C’est Goethe à Weimar qui n’a pas vu le temps

Futur des Dakotas dans les ténèbres en sang

C’est l’onde de chaleur, dans le désert glacé

Qui annonce le retour des printemps meurtriers

MC2 sur racine carrée de 1 moins V2 sur C2

Nous rêvons tous un peu de jours plus lumineux

На бруківці святкових містечок присідають шоумени

Де собаки розривають один одного, відриваючи голови

Хвилі близькості вкриті туманом і тінями

Зі звуком часу, що стукає в темряві

Соковита жіночність і загадкова краса

У віддзеркаленні бурхливих душ і дум

Це весілля хмар, весілля бродяг

Це опівнічний поїзд, який котиться до нуля

MC2 через квадратний корінь з 1 мінус V2 через C2

Ми всі мріємо про трохи світліші дні

Там, на землі, хвилі наших міст

Майбутнє рухається в броньованому автомобілі

Suburban Symphony і Dark Fulgurance

У той час, коли сирени перетинають наше мовчання

Ми залишимося з цим, принаймні романтичним

Кілька розбитих статуй на фоні готичних руїн

А позбавлених сану святих топили у формаліні

З дивними червонуватими смугами на німбах

MC2 через квадратний корінь з 1 мінус V2 через C2

Ми всі мріємо про трохи світліші дні

Без заворушень сьогодні в пустоокому місті

Просто деякі підлітки практикують самогубство

І якісь верескливі божевільні згортають чотири аркуші

На центральну труну повертається термінал

Ясновидіння, втрачене у віршах драми

Де вітер купуємо, де душі перепродаємо

Де сонця суворі вічні світанки

Нападайте на лунатиків, які виносять сміття

MC2 через квадратний корінь з 1 мінус V2 через C2

Ми всі мріємо про трохи світліші дні

Машинки запалюють на снігу

Броньовані машини оточують атракціони

Дорога стікає кров'ю на своїй невизначеній осі

Навчання дітей-зомбі

Це був Гете у Веймарі, який не бачив часу

Майбутнє Дакот у кривавій темряві

Це хвиля спеки в крижаній пустелі

Хто віщує повернення вбивчих весен

MC2 через квадратний корінь з 1 мінус V2 через C2

Ми всі мріємо про трохи світліші дні