Le jour se lève - Grand Corps Malade

Le jour se lève sur notre grisaille, sur les trottoirs de nos ruelles et sur

nos tours

Le jour se lève sur notre envie de vous faire comprendre à tous que c’est à

notre tour

D’assumer nos rêves, d’en récolter la sève pour les graver dans chaque mur de

pierre

Le jour se lève et même si ça brûle les yeux, on ouvrira grand nos paupières

Il a fait nuit trop longtemps et avancer sans lumière nous a souvent fait

tâtonner

Personne à pardonner, si on est là aujourd’hui, c’est juste qu’on n’a pas

abandonné

On a cherché la lueur de l’aube en sachant qu’elle avait la couleur de l’espoir

On s’est armé de nos stylos pour écrire nous-mêmes la suite de toute cette

histoire

Le jour se lève, sort de sa grève, c’est grave à quel point la nuit a été agitée

On en a de belles à raconter, même si j’imagine que ça sera sûrement loin de

tes JT

Le soleil éclaire notre papier qu’on avait gratté dans l’ombre pendant toute la

nuit

La chaleur fait couler l’encre, nos mots quittent nos cahiers, nos voix sortent

de l’ennui

Alors nous allons prendre la parole, monter sur scène pour un moment,

j’espère que t’en as conscience

Finies la patience et la méfiance, on s’offre simplement avec l'écriture une

renaissance

Le jour se lève et son glaive de lave nous lave des peines et douleurs du passé

Notre avenir est lancé… Tu nous écouteras et diras franchement ce que t’en as

pensé

Le jour se lève et la joie se livre, la soif se lit sur nos lèvres,

tu devrais nous suivre

Si notre heure est brève, nous allons quand même la vivre

Nous ne sommes pas bons élèves, mais l’envie nous enivre

Alors à ton tour ouvre les yeux, approche-toi et observe avec curiosité

Le souffle et l’enthousiasme d’une brigade de poètes sortis tout droit de

l’obscurité

Ne prends pas ça pour de l’arrogance, mais on sent que c’est notre heure et ça

fait du bien

Notre passion va nous nourrir et je vais retrouver le sourire dans le regard de

tous les miens

Le jour se lève, on le doit peut-être qu'à nous et quand je dis ça,

c’est pas juste une métaphore

Le jour se lève et si ça se trouve, c’est uniquement parce qu’on l’a espéré

assez fort

Le jour se lève sur notre grisaille, sur les trottoirs de nos ruelles et sur

nos tours

Le jour se lève sur notre envie de vous faire comprendre à tous que c’est à

notre tour

Notre futur est incertain, c’est vrai que ces deux mots-là vont toujours de pair

Mais notre jour s’est bien levé, dorénavant il sera difficile de nous faire

taire

День розривається на нашу сірість, на тротуари наших провулків і далі

наші тури

Настане день, коли ми прагнемо дати вам зрозуміти, що все залежить від нас

наш тур

Припустити наші мрії, збирати сік, щоб вигравірувати їх у кожній стіні

П'єр

Розривається день і навіть якщо він обпече очі, ми широко розкриємо повіки

Надто довго було темно, і просування вперед без вогнів часто змушувало нас рухатися вперед

Намацати

Немає кому пробачити, якщо ми сьогодні тут, у нас просто немає

покинутий

Ми шукали світанку, знаючи, що це колір надії

Ми озброїлися своїми ручками, щоб написати собі продовження всього цього

історія

Настає день, виходить зі свого удару, серйозно, яка неспокійна була ніч

Ми маємо розповісти кілька чудових історій, хоча я думаю, що це буде далеко

ваші новини

Сонце світить на нашому папері, який ми шкребли в темряві цілий день.

ніч

Тепло змушує чорнило текти, наші слова залишають наші зошити, наші голоси виходять назовні

нудьга

Тож ми візьмемо слово, вийдемо на сцену на деякий час,

Сподіваюся, ти це усвідомлюєш

Немає більше терпіння та недовіри, ми просто пропонуємо себе написати а

Відродження

Настає день, і його меч лави змиває нас від печалей і болю минулого

Наше майбутнє запущене... Ви послухаєте нас і скажете відверто, що у вас є

думати

Настає день і радість доставлена, спрага читається на наших устах,

ви повинні слідувати за нами

Якщо нашого часу мало, ми все одно його проживемо

Ми не хороші учні, але заздрість нас п’янить

Тож ваша черга відкрити очі, підійти ближче і з цікавістю спостерігати

Віддих і ентузіазм бригади поетів прямо звідти

темрява

Не сприймайте це за зарозумілість, але ми відчуваємо, що настав наш час і це

роби добре

Наша пристрасть живить нас, і я знайду посмішку в очах

все моє

Настає день, можливо, ми зобов'язані нам, і коли я кажу це,

це не просто метафора

Настає день, і якщо це станеться, то тільки тому, що ми на це сподівалися

достатньо сильна

День розривається на нашу сірість, на тротуари наших провулків і далі

наші тури

Настане день, коли ми прагнемо дати вам зрозуміти, що все залежить від нас

наш тур

Наше майбутнє невизначене, це правда, що ці два слова завжди йдуть разом

Але наш день настав добре, відтепер буде важко нас змусити

мовчати