Enfant de la ville - Grand Corps Malade

J’avoue que c’est bon de se barrer à la mer ou à la campagne

Quand tu ressens ce besoin, quand ton envie de verdure t’accompagne

Nouvelles couleurs, nouvelles odeurs, ça rend les sens euphoriques

Respirer un air meilleur ça change de mon bout de périphérique

Est-ce que t’as déjà bien écouté le bruit du vent dans la forêt

Est-ce que t’as déjà marché pieds nus dans l’herbe haute, je voudrais

Surtout pas représenter l'écolo relou à 4 centimes

Mais la nature nourrit l’homme et rien que pour ça faut qu’on l’estime

Donc la nature je la respecte, c’est peut-être pour ça que j'écris en vers

Mais c’est tout sauf mon ambiance, j’appartiens à un autre univers

Si la campagne est côté face, je suis un produit du côté pile

Là où les apparts s’empilent, je suis enfant de la ville

Je sens le c œur de la ville qui cogne dans ma poitrine

J’entends les sirènes qui résonnent mais est-ce vraiment un crime

D’aimer le murmure de la rue et l’odeur de l’essence

J’ai besoin de cette atmosphère pour développer mes sens

Je suis un enfant de la ville, je suis un enfant du bruit

J’aime la foule quand ça grouille, j’aime les rires et les cris

J'écris mon envie de croiser du mouvement et des visages

Je veux que ça claque et que ça sonne, je ne veux pas que des vies sages

Je trempe ma plume dans l’asphalte, il est peut-être pas trop tard

Pour voir un brin de poésie même sur nos bouts de trottoirs

Le bitume est un shaker où tous les passants se mélangent

Je ressens ça à chaque heure et jusqu’au bout de mes phalanges

Je dis pas que le béton c’est beau, je dis que le béton c’est brut

Ca sent le vrai, l’authentique, peut-être que c’est ça le truc

Quand on le regarde dans les yeux, on voit bien que s’y reflètent nos vies

Et on comprend que slam et hip-hop ne pouvaient naître qu’ici

Difficile de traduire ce caractère d’urgence

Qui se dégage et qu’on vit comme une accoutumance

Besoin de cette agitation qui nous est bien familière

Je t’offre une invitation pour cette grande fourmilière

J’suis allé à New York, je me suis senti dans mon bain

Ce carrefour des cultures est un dictionnaire urbain

J’ai l’amour de ce désordre et je ris quand les gens se ruent

Comme à l’angle de Broadway et de la 42ème rue

Je me sens chez moi à Saint-Denis, quand y’a plein de monde sur les quais

Je me sens chez moi à Belleville ou dans le métro New-yorkais

Pourtant j’ai bien conscience qu’il faut être sacrément taré

Pour aimer dormir coincé dans 35 mètres carrés

Mais j’ai des explications, y’a tout mon passé dans ce bordel

Et face à cette folie, j’embarque mon futur à bord d’elle

A bord de cette pagaille qui m'égaye depuis toujours

C’est beau une ville la nuit, c’est chaud une ville le jour

Moi dans toute cette cohue je promène ma nonchalance

Je me ballade au ralenti et je souris à la chance

D'être ce que je suis, d'être serein, d'éviter les coups de surin

D'être sur un ou deux bons coups pour que demain sente pas le purin

Je suis un enfant de la ville donc un fruit de mon époque

Je vois des styles qui défilent, enfants du melting-pot

Je suis un enfant tranquille avec les poches pleines d’espoir

Je suis un enfant de la ville, ce n’est que le début de l’histoire

Визнаю, що добре їхати на море чи в село

Коли ви відчуваєте цю потребу, коли вас супроводжує бажання зелені

Нові кольори, нові запахи, це викликає ейфорію

Дихайте краще повітря, це змінює мій пристрій

Ви коли-небудь добре прислухалися до шуму вітру в лісі

Ви коли-небудь ходили босоніж у високій траві, я б хотів

Перш за все, не представляйте дурного еколога за 4 центи

Але природа годує людину, і лише за це ми повинні її шанувати

Тож я поважаю природу, можливо, тому пишу віршами

Але це все, що завгодно, крім моєї атмосфери, я належу до іншого всесвіту

Якщо кампанія випереджає, то я продукт tails

Там, де квартири складаються, я міська дитина

Я відчуваю, як серце міста б’ється в моїх грудях

Я чую дзвін сирен, але чи це справді злочин

Любити шепіт вулиці і запах бензину

Мені потрібна ця атмосфера, щоб розвивати свої почуття

Я міська дитина, я шумна дитина

Мені подобається натовп, коли він метушливий, мені подобається сміх і крики

Пишу своє бажання зустріти рух і обличчя

Я хочу, щоб воно клацало і дзвонило, я не хочу мудрого життя

Занурюю ручку в асфальт, може ще не пізно

Побачити трохи поезії навіть на наших кінцях тротуарів

Бітум – це шейкер, де змішуються всі перехожі

Я відчуваю це щогодини і до кінця пальців

Я не кажу, що бетон красивий, я кажу, що бетон сирий

Пахне справжнім, автентичним, можливо, саме в цьому

Коли ми дивимося йому в очі, то бачимо, що там відбивається наше життя

І ми розуміємо, що слем і хіп-хоп могли народитися тільки тут

Важко перекласти цю терміновість

Що з'являється і ми живемо як залежність

Потрібна та знайома метушня

Я запрошую вас до цього великого мурашника

Я поїхав до Нью-Йорка, відчув себе в ванні

Це перехрестя культур — міський словник

Я люблю цей безлад і сміюся, коли люди поспішають

Як на розі Бродвею та 42-ї вулиці

Я почуваюся як вдома в Сен-Дені, коли на набережних багато людей

Я почуваюся як вдома в Бельвілі чи в нью-йоркському метро

Але я добре усвідомлюю, що ти маєш бути божевільним

Любити спати застряг у 35 кв

Але в мене є пояснення, у цьому безладі все моє минуле

І перед обличчям цього божевілля я беру на борт своє майбутнє

На борту цього безладу, який мене завжди підбадьорює

Гарне місто вночі, жарке місто вдень

Я в усій цій закоханості ходжу своєю безтурботністю

Я ходжу в повільній зйомці й посміхаюся удачі

Бути тим, ким є, бути спокійним, уникати інсультів

Бути на одному-двох хороших кадрах, щоб завтра не пахло рідким гноєм

Я міська дитина, тож плід свого часу

Я бачу, як котяться стилі, діти плавильного котла

Я тихий хлопець з кишенями, що надіються

Я міська дитина, це лише початок історії