Course contre la honte - Grand Corps Malade, Richard Bohringer

Eh Tonton, est-ce que t’as regardé dehors?

Sur l’avenir de nos enfants il pleut de plus en plus fort

Quand je pense à eux pourtant, j’aimerais chanter un autre thème

Mais je suis plus trop serein, je fais pas confiance au système

Ce système fait des enfants mais il les laisse sur le chemin

Et il oublie que s’il existe, c’est pour gérer des êtres humains

On avance tous tête baissée sans se soucier du plan final

Ce système entasse des gosses et il les regarde crever la dalle

Tonton on est du bon côté mais ce qu’on voit, on ne peut le nier

J’ai grandi au milieu de ceux que le système a oubliés

On vit sur le même sol mais les fins de mois n’ont pas le même parfum

Et chaque année monte un peu plus la rumeur des crève-la-faim

Le système a décidé qu’y avait pas de place pour tout le monde

Tonton, t’as entendu les cris dehors, c’est bien notre futur qui gronde

Le système s’est retourné contre l’homme, perdu dans ses ambitions

L'égalité est en travaux et y’a beaucoup trop de déviations

Eh Tonton on va faire comment?

Dis-moi Tonton, on va faire comment?

Est-ce que les hommes ont voulu ça, est-ce qu’ils maîtrisent leur rôle

Ou est-ce que la machine s’est emballée et qu’on a perdu le contrôle

Est-ce qu’y a encore quelqu’un quelque part qui décide de quelque chose

Ou est-ce qu’on est tous pieds et poings liés en attendant que tout explose

Difficile de me rassurer Tonton, je te rappelle au passage

Que l’homme descend bel et bien du singe pas du sage

Et c’est bien l’homme qui regarde mourir la moitié de ses frères

Qui arrache les derniers arbres et qui pourrit l’atmosphère

Y’a de plus en plus de cases sombres et de pièges sur l'échiquier

L’avenir n’a plus beaucoup de sens dans ce monde de banquiers

C’est les marchés qui nous gouvernent, mais ces tous ces chiffres sont irréels

On est dirigé par des graphiques, c’est de la branlette à grande échelle

Eh Tonton, on va faire comment, tu peux me dire?

Comme il faut que tout soit rentable, on privatisera l’air qu’on respire

C’est une route sans issue, c’est ce qu’aujourd’hui, tout nous démontre

On va tout droit vers la défaite dans cette course contre la honte

Eh Tonton on va faire comment?

Dis-moi tonton, on va faire comment?

Entre le fromage et le dessert, tout là-haut dans leur diner

Est-ce que les grands de ce monde ont entendu le cri des indignés

Dans le viseur de la souffrance, y’a de plus en plus de cibles

Pour l’avenir, pour les enfants, essayons de ne pas rester insensibles

Ma petite gueule d’amour, mon Polo, mon ami Châtaigne

On va rien lâcher, on va aimer

Regarder derrière pour rien oublier

Ni les yeux bleus ni les regards noirs

On perdra rien, peut-être bien un peu

Mais ce qu’il y a devant, c’est si grand

Ma petite gueule d’amour, mon Polo, mon ami Châtaigne

T’as bien le temps d’avoir le chagrin éternel

S’ils veulent pas le reconstruire le nouveau monde, on se mettra au boulot

Il faudra de l’utopie et du courage

Faudra remettre les pendules à l’heure, leur dire qu’on a pas le même tic tac

Que nous, il est plutôt du côté du coeur

Fini le compte à rebours du vide, du rien dedans

Ma gueule d’amour, mon petit pote d’azur

Il est des jours où je ne peux rien faire pour toi

Les conneries je les ai faites, et c’est un chagrin qui s’efface pas

Faut pas manquer beaucoup pour plus être le héros, faut pas beaucoup

Je t’jure petit frère, faut freiner à temps

Va falloir chanter l’amour, encore plus fort

Y’aura des révolutions qu’on voudra pas

Et d’autres qui prennent leur temps, pourtant c’est urgent

Où est la banque il faut que je mette une bombe

Une bombe désodorante, une bombe désodorante pour les mauvaises odeurs du fric

qui déborde

Pas de place pour les gentils, pour les paumés de la vie

Chez ces gens-là, on aime pas, on compte

Ma petite gueule d’amour, mon Polo, mon ami Châtaigne

P’tit frère, putain, on va le reconstruire ce monde

Pour ça, Tonton, faut lui tendre la main

Tonton, il peut rien faire si t’y crois pas

Alors faudra se regarder, se découvrir, jamais se quitter

On va rien lâcher

On va rester groupé

Y’a les frères, les cousines, les cousins, y a les petits de la voisines

Y’a les gamins perdus qui deviennent des caïds de rien

Des allumés qui s’enflamment pour faire les malins

Y’a la mamie qui peut pas les aider, qu’a rien appris dans les livres

Mais qui sait tout de la vie

À force de ne plus croire en rien, c’est la vie qui désespère

Faut aimer pour être aimé

Faut donner pour recevoir

Viens vers la lumière, p’tit frère

Ta vie c’est comme du gruyère, mais personne te le dis que tu as une belle âme

Ma petite gueule d’amour, mon Polo, mon ami Châtaigne

On va rien lâcher

On va aimer regarder derrière pour rien oublier

Гей, дядьку, ти заглянув назовні?

На майбутнє наших дітей дощ все сильніше і сильніше

Але коли я думаю про них, я хотів би заспівати іншу тему

Але я вже не дуже спокійний, не довіряю системі

Ця система робить дітей, але залишає їх на заваді

І він забуває, що існує, щоб керувати людьми

Ми всі йдемо стрімголов, не турбуючись про остаточний план

Ця система затискає дітей і спостерігає, як вони розбивають плиту

Дядьку, ми в безпеці, але те, що бачимо, не можемо заперечити

Я виріс серед тих, кого система забула

Ми живемо на одному ґрунті, але кінець місяця не має однакового смаку

І з кожним роком чутка про голодуючих людей все більше піднімається

Система вирішила, що місця для всіх немає

Дядьку, ти чув крики надворі, це наше майбутнє шумить

Система обернулася проти людини, загубилася в її амбіціях

Рівність працює, і є занадто багато відхилень

Гей, дядьку, як ми це зробимо?

Скажи мені, дядьку, що ми будемо робити?

Чи хотіли цього чоловіки, чи опановують вони свою роль

Або машина здичавіла, і ми втратили контроль

Чи є ще десь хтось, хто щось вирішує

Або ми всі прив’язані в очікуванні, поки все це вибухне

Мене важко заспокоїти дядьку, я тобі передзвоню

Ця людина справді походить від мавпи, а не від мудрого

І це той чоловік, який спостерігає, як вмирають його брати

Хто вириває останні дерева і гниє атмосферу

На шаховій дошці стає все більше темних квадратів і пасток

Майбутнє не має великого сенсу в цьому світі банкірів

Ринки керують нами, але всі ці цифри нереальні

Нами керують хіт-паради, це ривок з великим розмахом

Гей, дядьку, як ми це зробимо, ти можеш мені сказати?

Оскільки все має бути прибутковим, ми приватизуємо повітря, яким дихаємо

Це глухий кут, ось що нам сьогодні все показує

Ми прямуємо до поразки в цій гонці проти сорому

Гей, дядьку, як ми це зробимо?

Скажи мені, дядьку, що ми будемо робити?

Між сиром і десертом, там, у їхній закусочній

Нехай почули великі світу цього крик обурених

На перехресті страждань стає все більше цілей

Заради майбутнього, заради дітей, постараємося не залишатися байдужими

Моє маленьке закохане обличчя, моє поло, мій каштановий друг

Ми відпустимо, ми будемо любити

Озирнись, щоб нічого не забути

Ні блакитних очей, ні темних поглядів

Ми нічого не втратимо, можливо, трохи

Але те, що попереду, таке велике

Моє маленьке закохане обличчя, моє поло, мій каштановий друг

У вас є достатньо часу, щоб мати вічне горе

Якщо вони не хочуть відбудовувати новий світ, ми візьмемося за роботу

Для цього знадобиться утопія і сміливість

Нам доведеться встановити все прямо, сказати їм, що у нас не такий тік-так

Аніж ми, він більше на стороні серця

Минув відлік до порожнечі, нічого всередині

Моє обличчя кохання, мій маленький лазурний друг

Бувають дні, коли я нічого не можу для тебе зробити

Дурня, яку я зробив, і це душевний біль, який не згасне

Вам не потрібно багато пропускати, щоб більше не бути героєм, для цього не потрібно багато

Клянуся тобі, братик, ти повинен вчасно загальмувати

Доведеться співати кохання, ще голосніше

Будуть революції, яких ми не хочемо

А інші не поспішають, але це терміново

Де банк, я маю встановити бомбу

Дезодорант бомба, дезодорант бомба для поганого запаху грошей

який переповнює

Немає місця для хороших хлопців, для невдах життя

З цими людьми ми не любимо, ми розраховуємо

Моє маленьке закохане обличчя, моє поло, мій каштановий друг

Братику, бля, ми відновимо цей світ

Для цього, дядьку, треба простягнути руку

Дядьку, він нічого не зможе зробити, якщо ти не віриш

Тому нам доведеться дивитися один на одного, відкривати один одного, ніколи не залишати один одного

Ми не відпустимо

Ми будемо триматися разом

Є брати, двоюрідні брати, двоюрідні брати, є діти сусіда

Є втрачені діти, які стають господарями нічого

Вогні, що запалюються, щоб похизуватися

Є бабуся, яка не може їм допомогти, яка нічого не навчилася з книжок

Але хто знає все про життя

Через те, що більше ні в що не віриш, життя впадає у відчай

Треба любити, щоб бути коханим

Треба дати, щоб отримати

Іди на світло, братик

Ваше життя схоже на швейцарський сир, але ніхто не говорить вам, що у вас прекрасна душа

Моє маленьке закохане обличчя, моє поло, мій каштановий друг

Ми не відпустимо

Ми хочемо зазирнути, щоб щось забути