6ème sens - Grand Corps Malade

La nuit est belle, l’air est chaud et les étoiles nous matent

Pendant qu’on kiffe et qu’on apprécie nos plus belles vacances

La vie est calme, il fait beau, il est 2 heures du mat'

On est quelques sourires à partager notre insouciance

C’est ce moment-là, hors du temps que la réalité a choisi

Pour montrer qu’elle décide et que si elle veut elle nous malmène

Elle a injecté dans nos joies comme une anestésie

Souviens-toi de ces sourires, ce ne sera plus jamais les mêmes

Le temps s’est accéléré d’un coup, et c’est tout mon futur qui bascule

Les envies, les projets, les souvenirs

Dans ma tête y a trop de pensées qui se bousculent

Le choc n’a duré qu’une seconde

Mais ces ondes ne laissent personne indifférent

«Votre fils ne marchera plus «, voilà ce qu’ils ont dit à mes parents

Alors j’ai découvert de l’intérieur un monde parallèle

Un monde où les gens te regardent avec gêne ou avec compassion

Un monde où être autonome devient un objectif irréel

Un monde qui existait sans que j’y fasse vraiment attention

Ce monde-là vit à son propre rythme et n’a pas les mêmes préoccupations

Les soucis ont une autre échelle, et un moment banal peut être une très bonne

occupation

Ce monde respire le même air, mais pas tout le temps avec la même facilité

Il porte un nom qui fait peur ou qui dérange: les handicapés

On met du temps à accepter ce mot, c’est lui qui finit par s’imposer

La langue française a choisi ce terme, moi j’ai rien d’autre à proposer

Rappelle-toi juste que c’est pas une insulte, on avance tous sur le même chemin

Et tout le monde crie bien fort qu’un handicapé est d’abord un être humain

Alors pourquoi tant d’embarras face à un mec en fauteuil roulant ou face à une

aveugle

Vas-y tu peux leur parler normalement

C’est pas contagieux, pourtant avant de refaire mes premiers pas

Certains savent comme moi qu’il y a des regards qu’on n’oublie pas

C’est peut-être un monde fait de décence, de silence, de résistance

Un équilibre fragile, un oiseau dans l’orage, une frontière étroite entre

souffrance et espérance

Ouvre un peu les yeux, c’est surtout un monde de courage

Quand la faiblesse physique devient une force mentale

Quand c’est le plus vulnérable qui sait où, quand, pourquoi et comment?

Quand l’envie de sourire redevient un instinct vital

Quand on comprend que l'énergie ne se lit pas seulement dans le mouvement

Parfois la vie nous teste et met à l'épreuve notre capacité d’adaptation

Les 5 sens des handicapés sont touchés mais c’est un 6ème qui les délivre

Bien au-delà de la volonté, plus fort que tout sans restriction

Ce 6ème sens qui apparaît, c’est simplement l’envie de vivre

Ніч прекрасна, повітря тепле і зорі дивляться на нас

Поки ми любимо та радіємо нашим найпрекраснішим святам

Життя спокійне, сонячно, 2 години ночі.

Ми — кілька посмішок, щоб поділитися своєю безтурботністю

Це той момент, поза часом, який вибрала реальність

Щоб показати, що вона вирішує і що, якщо хоче, вона знущається над нами

Вона ввела в наші радощі, як анестезію

Пам'ятайте ці посмішки, вони ніколи не будуть такими, як були

Час раптом прискорився, і все моє майбутнє перевернулося

Бажання, проекти, спогади

В моїй голові крутиться забагато думок

Шок тривав лише секунду

Але ці хвилі нікого не залишають байдужим

«Твій син більше не буде ходити», – так говорили моїм батькам

Так я відкрив для себе паралельний світ

Світ, де люди дивляться на вас із збентеженням чи співчуттям

Світ, де самодостатність стає нереальною метою

Світ, який існував без мене справжнього піклування

Цей світ живе своїм темпом і не має тих самих турбот

Турботи мають інший масштаб, і буденний момент може бути дуже хорошим.

заняття

Цей світ дихає тим самим повітрям, але не завжди з однаковою легкістю

У нього страшне або тривожне ім’я: інвалід

Щоб прийняти це слово, потрібен час, він в кінцевому підсумку нав’язується

Французька мова вибрала цей термін, мені більше нічого запропонувати

Просто пам’ятайте, що це не образа, ми всі на одному шляху

І всі голосно кричать, що інвалід – це насамперед людина

То чому стільки збентеження на обличчі хлопця в інвалідному візку чи перед обличчям

сліпий

Давай, ти можеш поговорити з ними нормально

Це не заразно, хоча до того, як я зроблю свої перші кроки

Деякі знають, як я, що є погляди, які ми не забуваємо

Можливо, це світ порядності, тиші, опору

Тонка рівновага, птах у штормі, вузька межа між

страждання і надія

Відкрийте трішки очі, це переважно світ відваги

Коли фізична слабкість стає розумовою силою

Коли він найбільш уразливий, хто знає де, коли, чому і як?

Коли бажання посміхатися знову стає життєво важливим інстинктом

Коли ми розуміємо, що енергія читається не тільки в русі

Іноді життя випробовує нас і перевіряє нашу здатність адаптуватися

П’ять органів почуттів інвалідів уражені, але 6-е почує їх

Далеко за межами сили волі, сильніший за будь-що без обмежень

Це шосте почуття, яке виникає, є просто бажанням жити