1er janvier 2010 - Grand Corps Malade

Premier Janvier 2010, j’ai envie d’aller m’assoir

Pour raconter à ma feuille la suite de cette histoire

Pas de bonnes résolutions pour la nouvelle année

Mais plutôt l’heure d’un bilan pour mieux savoir où aller

2006 à 2009 plus de 250 concerts

Tenter de donner du plaisir je crois que c’est bien à ça qu’on sert

En donner pour mieux en prendre ça procure du renfort à l'âme

Et du sourire à revendre depuis qu’on m’appelle Grand Corps Malade

Cette histoire est insensée je l’ai écrite sans calcul

Mais parfois pour mieux avancer faut savoir prendre du recul

Alors je regarde devant moi j’observe cet escalier

Et sur la prochaine marche y a un stylo et du papier

Alors pas sur que je sois à ma place sur les plateaux de télévision

J’y vais avec prudence et un p’tit air de dérision

Et si c’est le seul prix à payer pour tourner l’année prochaine

J’irais sans me faire prier car ma seule vraie place est sur scène

Je suivrai ma voix pour que ma voix refasse des siennes

Je resterai à ma place et ma seule vraie place est sur scène

Je l’ai compris sans faire exprès et je prolonge l’innocence

Quand je me sens là tout prêt je peux réaliser ma chance

Dans la musique grâce à vous j’ai déjà un peu de vécu

Dans la musique je suis venu j’ai vu j’ai du cul

Alors c’est bon je reste ici pour aujourd’hui ça c’est noté

Je continue cette vie mais j’oublie pas ses à-côtés

Les à-côtés que tu ne vois pas loin des spots et des projecteurs

Les petits projets en bas de chez moi qui me font du bien j’y mets du cœur

Car j’ai besoin de ces heures à la résidence Croizat

Toutes ces mamies sont des grandes sœurs et quand elles slament crois moi

Il y a de l'émotion au delà des normes quand leur vies devient leurs thèmes

Il y a plus de fond et plus de forme que sur toute la bande FM

Je vois le sourire d’un enfant quand il écrit ses premiers vers

J’irai faire slamer les écoles tant que ce cadeau me sera offert

J’irai faire slamer les prisons comme à Fleury, Poissy et Frêne

Quel que soit le public au fond ma seule vraie place est sur scène

1er janvier 2010 j’ai bien envie de me lever

Pour traverser mon réel en continuant à rêver

J’ai trop d’envies trop d’attentes pas le temps de jouer les flemmards

Tu connais ma team et mon thème alors tu sais que ça peux ché-mar

Je sais pas si tout est mérité parfois je me sens redevable

Parce que la roue a tourné pour m’offrir une suite équitable

Pour effacer les nuits sans rêves les jours sans ciel qu’il y a derrière

Car comme la dis Brahim j’ai traversé plusieurs déserts

Si ces déserts sont sans parole c’est que je garde de la pudeur

Si tu ne vois jamais ma rage c’est que je peux gérer mes humeurs

Si tu vois rarement ma peine c’est que ma joie est supérieure

Si tu ne vois jamais mes larmes c’est parce qu’elles coulent à l’intérieur

Pas besoin de crier trop fort j’ai arrêté de me chercher

Moi j’ai les pieds sur terre et ça me suffira pour marcher

Pour savoir quelle est ma voie pour que ma voix refasse des siennes

Je resterai à ma place et ma seule vraie place est sur scène

Першого січня 2010 року я хочу сісти

Щоб розповісти моєму листку решту цієї історії

Ніяких новорічних рішень

Але скоріше час для оцінки, щоб краще знати, куди йти

З 2006 по 2009 рік понад 250 концертів

Намагаючись доставити задоволення, я думаю, що ми для цього

Дати її краще прийняти дає сили душі

І посмішок, оскільки вони називають мене Grand Corps Malade

Ця історія божевільна, я написав її без розрахунків

Але іноді, щоб краще рухатися вперед, потрібно знати, як зробити крок назад

Тож я дивлюся вперед і дивлюся на ці сходи

А на наступному кроці – ручка і папір

Тому я не впевнений, що належу до телевізорів

Я йду з обережністю і трохи насмішку

Що, якщо це єдина ціна, яку потрібно заплатити за зйомки наступного року

Я б пішов, щоб мене не просили, тому що моє єдине справжнє місце – на сцені

Я піду за своїм голосом, щоб мій голос повернувся

Я залишуся на своєму місці, і моє єдине справжнє місце – на сцені

Я зрозумів це, не зробивши цього навмисне, і продовжую невинність

Коли я відчуваю себе готовим, я можу усвідомити свою удачу

У музиці завдяки вам я вже маю невеликий досвід

У музиці, яку я прийшов, я побачив, що у мене є дупа

Тож нічого, я залишуся тут на сьогодні, це відзначено

Я продовжую це життя, але не забуваю його сторони

Переваги, які ви не побачите далеко від прожекторів і прожекторів

Маленькі проекти внизу, які приносять мені користь, я вкладаю в це своє серце

Тому що мені потрібні ці години в резиденції Круаза

Усі ці бабусі - старші сестри, і коли вони б'ють, повір мені

Емоції виходять за межі норми, коли їхнє життя стає їх темою

Там більше дна і більше форми, ніж у всьому діапазоні FM

Я бачу посмішку дитини, коли вона пише свої перші рядки

Я буду грюкати школами, доки мені дано цей подарунок

Я піду і грюкну в’язниці, як у Флері, Пуассі та Френі

Незалежно від аудиторії на задньому плані, моє єдине справжнє місце – на сцені

1 січня 2010 р. Дуже хочеться встати

Перетнути мою реальність, продовжуючи мріяти

У мене занадто багато бажань, занадто багато очікувань, немає часу, щоб гратися лінивими

Ви знаєте мою команду і мою тему, тому знаєте, що вона може che-mar

Я не знаю, чи все заслужено, іноді я відчуваю себе в боргу

Тому що колесо повернулося, щоб дати мені чесну їзду

Щоб стерти ночі без снів, дні без неба

Бо, як сказав Брагім, я перетнув кілька пустель

Якщо ці пустелі безмовні, то це тому, що я маю скромність

Якщо ти ніколи не побачиш моєї люті, я зможу впоратися зі своїм настроєм

Якщо ви рідко бачите мій біль, тоді моя радість ще більша

Якщо ви ніколи не бачите моїх сліз, то це тому, що вони течуть всередині

Не треба кричати занадто голосно, я перестав шукати себе

Я тримаю ноги на землі, і цього буде достатньо, щоб ходити

Щоб знати, як повернути мій голос на правильний шлях

Я залишуся на своєму місці, і моє єдине справжнє місце – на сцені