Toi - Gilbert Bécaud

Toi que j’espérais depuis longtemps déjà

Toi, dans cette ville d’inconnus, je t’ai aperçue.

Toi que je cherchais depuis longtemps déjà

Toi, dans cette foule de perdus, je t’ai reconnue.

Et les gens autour de toi riaient, un imbécile parlait

Et toi aussi, tu riais, j’en aurais pleuré, pleuré !

Toi que je savais depuis longtemps pour moi

Toi, dans ce mélange de perdus, tu te gaspillais.

Toi, j’aurais voulu tendre les mains vers toi.

Moi, j’aurais voulu tout t’expliquer, ils m’en empêchaient.

Tous ces gens autour de toi riaient, cet imbécile parlait

Et toi aussi, tu riais, j’en aurais crié, crié !

Toi, avec ces minables, tu t’en allas.

Toi, dans ce chaque jour de cohue, je t’ai reperdue.

Ти, на яку я вже давно сподівався

Тебе, у цьому чужому місті, я бачив.

Ти, якого я вже давно шукав

Тебе, у цьому натовпі заблуканих людей, я впізнав.

А люди навколо вас сміялися, дурень говорив

І ти теж сміявся, я б плакала, плакала!

Ти, яку я для себе знав давно

Ви, у цій суміші втрачених, марнували себе.

Ти, я б хотів простягнути до тебе руки.

Я хотів би тобі все пояснити, вони мені в цьому завадили.

Всі ці люди навколо вас сміялися, той дурень говорив

І ти теж сміявся, я б закричав, закричав!

Ти з цими невдахами пішов геть.

Ти, у цей кожен напружений день, я знову втратив тебе.