La balade des baladins - Gilbert Bécaud

Les baladins qui serpentent les routes

Viennent de loin parmi les cbamps de blé.

Les bonnes gens regardent et les écoutent

Et les étoiles leur parlent de danser.

Les vieux châteaux dressés du fond du Moyen Âge

Semblent guider leurs pas légers comme un matin.

Et parmi les donjons perchés dans les nuages

Des princesses leur font des signes avec les mains.

Mais les gars de vingt ans qui ressemblent à des dieux

Insouciants et joyeux parmi leurs rondes folles

Passent sous les donjons sans dire une parole.

Ils ne regardent pas les bras tendus vers eux.

Danse donc, joli baladin, c’est la ballade, c’est la ballade.

Danse donc, joli baladin, c’est la ballade d’Arlequin.

Les baladins qui serpentent les routes

Qui sont-ils donc dans leur costume d’or?

Des vagabonds ou des dieux en déroute?

Ils n’ont que des chansons pour seul trésor.

Quand ils n’auront plus soif, ayant bu à la brume

Ils danseront pieds nus sur des fils argentés.

Que cinq mille araignées tisseront sous la lune

D’une branche de houx jusqu’aux sapins gelés.

Ils sont accompagnés dans la ronde divine

Par les enfants des rois aux longs cheveux bouclés.

C’est un cortège bleu de mille mandolines

Où flottent un peu partout des voiles de mariée.

Danse donc, joli baladin, c’est la ballade, c’est la ballade.

Danse donc, joli baladin, c’est la ballade de l’Arlequin.

C’est ainsi que l’on vit le plus grand mariage

De la fille du vent avec un arlequin.

Mais tout cela n'était qu’un fragile mirage

Et je reste tout seul avec mes lendemains.

Ohé, les baladins, vous partez … Emmenez-moi.

Ходаки, що петляють дорогами

Прийди здалека серед полів пшениці.

Хороші люди дивляться і слухають

І зірки велить їм танцювати.

Старі замки, зведені з початку середньовіччя

Здається, ведуть їхні кроки легкі, як ранок.

І серед підземель високо в хмарах

Принцеси махають їм руками.

Але двадцятирічні хлопці, які схожі на богів

Безтурботно та весело серед їхніх диких обходів

Проходьте під підземеллями, не кажучи ні слова.

Вони не дивляться на свої витягнуті руки.

Тож танцюй, гарненький мандрівник, це балада, це балада.

Танцюй тоді, гарненький мандрівник, це балада про Арлекіна.

Ходаки, що петляють дорогами

Хто вони в золотому вбранні?

Мандрівники чи розбиті боги?

Їхній єдиний скарб – пісні.

Коли вони вже не відчувають спраги, напилися з туману

На срібних нитках танцюватимуть босоніж.

Що п’ять тисяч павуків плетуться під місяцем

Від гілки падуба до замерзлих ялин.

Вони супроводжуються в божественному раунді

Діти королів з довгим кучерявим волоссям.

Це блакитна процесія з тисячі мандолін

Де весільні фати всюди пливуть.

Тож танцюй, гарненький мандрівник, це балада, це балада.

Танцюй тоді, гарненький мандрівник, це балада про Арлекіна.

Так живеться найкращий шлюб

Від дівчини вітру з арлекіном.

Але все це був лише крихкий міраж

І я залишився сам на сам зі своїм завтрашнім днем.

Ой, мандрівники, ви йдете... Заберіть мене.