L'homme et la musique - Gilbert Bécaud

Moi, je suis l’homme

Et toi, tu es la musique,

Et je t’aime éperdument,

Je t’aime depuis tout le temps.

Moi, je suis pauvre

Et toi, tu es magnifique.

Et tu m’aimes de temps en temps,

Tu m’aimes quand tu as le temps.

Bref, nous ne sommes

Pas des amants catholiques.

Oui, je t’aime, mais je te hais quand même.

C’est fatigant… excitant.

Tu sors tout habillée de noir

De mon piano, d’une guitare.

Je te sens vivre sous mes doigts

Mais tu t’en vas

Rejoindre les fous de la nuit.

Tu m’avais quitté symphonie,

Tu t’en reviens au petit jour

Chanson d’amour,

Mais t’es si pâle et si jolie

Que je te reprends dans mon lit.

Tu me fais si bien la cour,

Si bien l’amour,

Et tu repars bien réchauffée

Sur les pavés de ma cité

Parlant d’oiseaux et de printemps

À des passants.

Au fond tu vois, toi, la musique,

Tu te moques bien, la musique,

Tu te moques bien des musiciens.

Moi, je suis l’homme

Et toi, tu es la musique

Et je t’aime éperdument,

Je t’aime et pour tout le temps

Éternellement.

Я, я чоловік

А ти музика,

І я тебе шалено люблю,

Я люблю тебе весь час.

я бідний

А ти, ти красива.

І ти любиш мене час від часу,

Ти любиш мене, коли маєш час.

Одним словом, ми ні

Не любителі католиків.

Так, я люблю тебе, але я все ще ненавиджу тебе.

Це втомлює... захоплююче.

Ти виходиш весь одягнений у чорне

Про моє фортепіано, про гітару.

Я відчуваю, що ти живий під своїми пальцями

Але ти йдеш

Приєднуйтесь до божевільних ночі.

Ти залишив мені симфонію

Ти повертаєшся на світанку

Любовна пісня,

Але ти така бліда і така гарна

Дозволь мені повернути тебе до свого ліжка.

Ти так добре залицяєшся за мною,

Так добра любов,

І ви йдете розігрітим

На бруківці мого міста

Розмова про птахів і весну

До перехожих.

На задньому плані ти бачиш, ти, музика,

Тобі байдуже, музико,

Ви не дуже дбаєте про музикантів.

Я, я чоловік

А ти – музика

І я тебе шалено люблю,

Я люблю тебе і назавжди

Вічно.