Il s'en va mon garçon - Gilbert Bécaud

Il s’en va, mon garçon,

Il va quitter la maison.

A son tour de se battre,

D’entrer dans le grand théâtre.

Il n’a plus besoin de moi

Et il s’en va.

Il s’en va, mon garçon,

Chanter sa propre chanson.

Deux mouchoirs, trois chemises,

On a bouclé sa valise.

Maintenant il est pressé

De s’en aller.

Le voici comme un oiseau débutant

À son premier vol.

Étourdi par le printemps,

Il tourne la tête,

Il jette un dernier regard

Au revoir.

Il s’en va, mon garçon.

C'était ma belle saison,

Les Noëls et l'école,

Les vacances et la rougeole.

Voilà vingt ans de ma vie

Qui sont partis.

Je l’ai fait, mais je le connais si mal.

Entre nous, souvent il y avait des murailles.

Après tout, qui sait, il est peut-être génial,

L’animal.

Il s’en va, c’est la vie,

Vers ses amours, ses amis.

Ils vont bien rire ensemble.

Comme tout cela ressemble

À ce jour où, moi aussi,

Je suis parti!

Він йде, мій хлопчику,

Він збирається вийти з дому.

Його черга воювати,

Щоб увійти до великого театру.

Я йому більше не потрібен

І він йде.

Він йде, мій хлопчику,

Заспівай свою пісню.

Дві хустки, три сорочки,

Ми зібрали його валізу.

Тепер він поспішає

Йти геть.

Ось він, як пташка пташка

У своєму першому польоті.

Приголомшений весною,

Він повертає голову,

Він кидає останній погляд

До побачення.

Він йде, мій хлопчику.

Це була моя прекрасна пора року,

Різдво і школа,

Відпустки і кір.

Пройшло двадцять років мого життя

Хто пішов.

Я знав, але знаю його так погано.

Між нами часто були стіни.

Зрештою, хто знає, можливо, він чудовий,

Тварина.

Він йде, це життя,

Назустріч своїм коханням, своїм друзям.

Вони добре посміються разом.

Як це все виглядає

До сьогодні, коли я теж

Я пішов!