C’était Moi - Gilbert Bécaud

Celui qu’on appelait le voyou de la plage,

Qui vivait tout l'été jambes nues, cheveux fous,

Qui ne pavait jamais les gaufres ni les glaces,

Qui te jetait de l’eau, des algues et des cailloux,

C'était moi!

Mais qui savait le nom des quatre mille étoiles

Et te prenait la main pour mieux te les compter,

Qui faisait d’un orage une carte postale

En dessinant ton coeur sur le sable mouillé,

C'était moi, c'était moi!

Celui qui se disait professeur de tendresse,

Qui se moquait de toi quand tu ne voulais pas,

Celui qui se vantait d’avoir eu des princesses

Et de se fiancer, mais de n'épouser pas,

Mais qui riait trop fort en ouvrant ton corsage

Ou qui ne riait plus en touchant tes genoux,

Qui s’endormait tout doux sur ton épaule sage,

Qui t’appelait «pas belle"et qui t’aimait beaucoup,

C'était moi, c'était moi!

Celui qui plaisantait, un matin de septembre,

En piquant une rose à ton manteau de pluie,

Qui te disait «Salut, on allait bien ensemble.»

Et n’en a plus dormi ni le jour ni la nuit,

Celui qui ne sait plus ni ton nom ni ton âge,

Qui ne sait rien de toi, mais que tu es jolie,

Oublie-le ce garçon qui crânait sur la plage

Et croyait tout savoir et n’avait rien compris,

C'était moi, c'était moi!

J’avais quinze ans,

C'était moi!

Той, кого вони називали пляжним бандитом,

Хто прожив ціле літо з голими ногами, шаленим волоссям,

Хто ніколи не викладав вафлі чи морозиво,

Хто кидав у вас водою, водоростями і камінчиками,

Це був я!

Але хто знав назву чотирьох тисяч зірок

І взяв твою руку, щоб краще їх порахувати,

Хто зробив листівку з бурі

Малюючи своє серце на мокрому піску,

Це був я, це був я!

Той, хто назвав себе вчителем ніжності,

Хто сміявся з тебе, коли ти не хотів,

Той, хто хвалився, що мав принцеси

І заручитися, але не вийти заміж,

Але хто надто сміявся, відкриваючи твій ліф

Або хто більше не сміявся, торкаючись твоїх колін,

Хто тихо заснув на твоєму мудрому плечі,

Хто назвав тебе «некрасивою» і хто тебе дуже любив,

Це був я, це був я!

Той, хто жартував, одного вересневого ранку,

Вкравши троянду з вашого плаща,

Хто сказав: «Привіт, нам було чудово разом».

І не спав більше ні вдень, ні вночі,

Той, хто більше не знає твого імені чи віку,

Хто нічого про тебе не знає, але що ти гарна,

Забудьте того хлопчика, який був зухвалим на пляжі

І думав, що все знає і нічого не розуміє,

Це був я, це був я!

мені було п'ятнадцять,

Це був я!