Молчание - Ева Польна

Не прерывая повести, я разрываю круг.

Больше не верю совести, в этом, она — не друг.

Как избежать усталости, может быть чудом вдруг.

Только не надо жалости, этих напрасных мук.

Припев:

Любовь без сожаления дарю, она уже и так почти не дышит.

И, если я с тобой не говорю — это потому, что ты не слышишь.

Любовь без сожаления дарю, и верю в неизбежное прощание.

И, если я с тобой не говорю, потому, что ты — само молчание.

Видимо дело в гордости — гордость такой пустяк.

Мне не хватило твердости сделать последний шаг.

Хочется верить в лучшее… Может быть просто спишь…

Дай, я тебя послушаю… Чтож ты не говоришь?

Припев:

Любовь без сожаления дарю, она уже и так почти не дышит.

И, если я с тобой не говорю — это потому, что ты не слышишь.

Любовь без сожаления дарю, и верю в неизбежное прощание.

И, если я с тобой не говорю, потому, что ты — само молчание.

И будто бы и не было всех этих дней.

Каждый из которых длится тысячу лет.

Знаешь, я поверю гораздо скорей…

Не во все эти «Да», а одно твое «Нет».

Любовь без сожаления дарю, она уже и так почти не дышит.

И, если я с тобой не говорю — это потому, что ты не слышишь.

Любовь без сожаления дарю, и верю в неизбежное прощание.

И, если я с тобой не говорю, потому, что ты — само молчание.

Молчание…

Молчание…

Не перериваючи повісті, я розриваю коло.

Більше не вірю совісті, в цьому, вона — не друг.

Як уникнути втоми, може бути дивом раптом.

Тільки не треба жалю, цих марних мук.

Приспів:

Любов без жалю дарую, вона вже і так майже не дихає.

І, якщо я з тобою не кажу — це тому, що ти не чуєш.

Любов без жалю дарую, і вірю в неминуче прощання.

І, якщо я з тобою не кажу, тому, що ти — сама мовчанка.

Мабуть справа в гордості гордість така дрібниця.

Мені не вистачило твердості зробити останній крок.

Хочеться вірити в краще… Можливо, просто спиш…

Дай, я тебе послухаю… Що ти не говориш?

Приспів:

Любов без жалю дарую, вона вже і так майже не дихає.

І, якщо я з тобою не кажу — це тому, що ти не чуєш.

Любов без жалю дарую, і вірю в неминуче прощання.

І, якщо я з тобою не кажу, тому, що ти — сама мовчанка.

І ніби й не було всіх цих днів.

Кожен із яких триває тисячу років.

Знаєш, я повірю набагато швидше…

Не всі ці «Так», а твоє «Ні».

Любов без жалю дарую, вона вже і так майже не дихає.

І, якщо я з тобою не кажу — це тому, що ти не чуєш.

Любов без жалю дарую, і вірю в неминуче прощання.

І, якщо я з тобою не кажу, тому, що ти — сама мовчанка.

Мовчання…

Мовчання…