Мультивселенная печаль - Эрнесто Заткнитесь

Сообщу это только ландшафту

И округе его диаграмм:

Мне всё кажется, я кем-то спрятан

В деревянно пропахший чулан.

Мне всё кажется, что меня нету,

Или где-то есть правильный я.

Ходит время дворами планеты.

Ищет время людского сырья.

Мне всё кажется, что я не издан

И в каких-то архивах пылюсь.

Без меня в пеноблоковых избах

Разрастается книжная русь.

И дизайнерским выстлано снегом

Новогоднего утра крыльцо.

Небо занято пегим бегом.

И кому-то приснилось зачем-то

Отстранённое моё лицо…

Повідомлю це лише ландшафту

І окрузі його діаграм:

Мені все здається, я кимось захований

У дерев'яно пропахлу комору.

Мені все здається, що мене нема,

Або десь є правильний я.

Ходить час дворами планети.

Шукає час людської сировини.

Мені все здається, що я не виданий

І в якихось архівах припадаю пилом.

Без мене в піноблокових хатах

Розростається книжкова русь.

І дизайнерським вистелено снігом

Новорічний ранок ганок.

Небо зайняте рясним бігом.

І комусь наснилося навіщось

Відсторонене моє обличчя.