Исчезни - Эрнесто Заткнитесь

Пожалуйста, серьёзно, молю тебя, исчезни

Оставь меня в покое, мне знаком этот обман

Я снова спрячу чувства, как Gillette — наборы лезвий

И вылетит из Внуково седой аэроплан

Сдавай свои зачёты, обнимай чужие плечи

Я простой российский школьник, только мне уже тридцал

Если что-то хоть в тебе ещё осталось человечье

Отпусти меня из селфи у обманутых зеркал

Прекрати мне в сторис намекать что я не уникален

Что другие разделяли твоё время на свой член

Отпусти меня из парков, кафетериев и спален

Без любви твоей паршиво, но твоя любовь — мой плен,

Но твоя любовь мой замок в нём я Ашер

В нём я собственность твоих петлями выкрученных кос

Ты так часто шутишь, как ты скоро рухнешь в чёрный ящик,

Но ты тянешь всех сама туда, твой позвоночник — трос

Дьяволица с таким личиком, что хочется заплакать

Ты придумала сама все эти раны на душе

Я другим был в твои годы, накрахмаленную скатерть

Я мечтал стелить с любимой, в полной света тишине

Я прошу тебя, но что эти слова тебе?

Я больше

Умоляю обстоятельства, реальность между строк

Я бы так хотел любить тебя и верить, но похоже

Наступает час финала, и судьба берёт виток

Будь ласка, серйозно, благаю тебе, зникни

Дай мені спокій, мені знайомий цей обман

Я знову сховаю почуття, як Gillette — набори лез

І вилетить із Внуково сивий аероплан

Здавай свої заліки, обіймай чужі плечі

Я простий російський школяр, тільки мені вже тридцять

Якщо щось хоч у тебе ще залишилося людство

Відпусти мене з селфі у обдурених дзеркал

Припини мені в сторіс натякати що я не унікальний

Що інші поділяли твій час на свій член

Відпусти мене з парків, кафетеріїв та спалень

Без любові твоєї паршиво, але твоє кохання — мій полон,

Але твоє кохання мій замок у ньому я Ашер

У ньому я власність твоїх петлями викручених кіс

Ти так часто жартуєш, як ти скоро звалишся в чорну скриньку,

Але ти тягнеш усіх сама туди, твій хребет — трос

Дияволі з таким обличчям, що хочеться заплакати

Ти придумала сама всі ці рани на душі

Я іншим був у твої роки, накрохмалений скатертину

Я мріяв стелити з улюбленої, повної світла тиші

Я прошу тебе, але що ці слова тобі?

Я більше

Благаю обставини, реальність між рядками

Я би так хотів любити тебе і вірити, але схоже

Настає година фіналу, і доля бере виток